ВІРШ 11

ПОЯСНЕННЯ: Господь Брахмаджі підтвердив правильність припущення Наради про те, що Брахма не є верховний повелитель у творінні. Іноді в людей невеликого розуму складається хибне враження, ніби Господь Брахма є причина всіх причин. Але Нарада прагнув, щоб це питання з’ясував сам Брахмаджі, найвищий авторитет у всесвіті. Як у судочинстві вирок верховного суду вважають остаточним, у ведичному методі пізнання остаточним визнають судження Брахмаджі, найвищого авторитета у всесвіті. Як ми вже зазначили у поясненні до попереднього вірша, Нарададжі був звільнена душа, а отже він не був один з тих невігласів, які приймають оманного бога чи богів на підставі своїх власних вигаданих критеріїв. Вдаючи нерозумного, він, проте, цілком розумно поділився своїми сумнівами з вищим авторитетом, щоб той їх розвіяв. Нарада дбав про необізнаних людей, прагнучи привернути їхню увагу і наділити достовірним знанням щодо складного питання про творіння і творця.

У цьому вірші Брахмаджі спростовує хибні уявлення менш розумних людей і з’ясовує, що він творить розмаїття всесвіту вже після того, як його потенційно створило сліпуче сяйво Господа Шрі Крішни. Брахмаджі зазначає це також у самхіті, яка відома як «Брахма-самхіта» (5.40), де він каже:

«Я слугую Верховному Богові-Особі Ґовінді, відначальному Господеві, що трансцендентне сяйво Його тіла    —    безмежне, невичерпне та всепронизуюче брахмаджйоті    —    становить причину творення безлічі планет з усім розмаїттям життєвих умов на них і особливостями їхньої атмосфери».

Таке саме твердження подибуємо у «Бгаґавад-ґіті» (14.27). Там сказано, що Господь Крішна    —    це основа брахмаджйоті ( брахмао хі пратішгхам ) . Ведичний словник « Нірукті » визначає слово пратішг як « те , що установлює ». Отже, брахмаджйоті не існує незалежно від Господа і не є самодостатнє. У підсумку, Господь Крішна    —    творець брахмаджйоті, яке у даному вірші названо сва-рочіш, сяйво трансцендентного тіла Господа. Брахмаджйоті проникає скрізь, і творення стає можливим завдяки його енерґії. Тому ведичні гімни проголошують , що все суще спочиває на брахмаджйоті (сарва кгалв іда брахма). Отже енерґетичне сім’я всього творіння    —    це брахмаджйоті, а воно, безмежне і невичерпне, походить із Господа. Отже, Господь (Шрі Крішна) є зрештою найвища причина всього створеного (аха сарвасйа прабгава).

Не треба думати, що Господь творить, наче той коваль,   —     молотом чи іншими грубими знаряддями. Господь творить Своїми енерґіями . Він має різноманітні енерґії ( парсйа актір вівідгаіва рӯйате). Як у маленькій насінині баньянового плоду закладено енерґію , потрібну для розвитку величезного дерева баньян , так у надрах Своєї енерґії брахмаджйоті (сва-рочіш) Господь засіває насінини майбутніх творінь, а Брахма та подібні до нього, поливаючи ці насінини, пророщують їх. Брахма не спроможний створити насіння, проте він може виростити з такого сімені дерево, як садівник вирощує рослини та дерева в саду, поливаючи їх водою. Порівняння з Сонцем, що його наведено у даному вірші, дуже влучне. У матеріальному світі Сонце є джерелом усього світла    —    нехай то буде світло вогню, електричне світло, місячне сяйво абощо. Усі небесні світила породжує Сонце. Сонце виникає із брахмаджйоті, а брахмаджйоті    —     це сяйво Господа. Отже, відначальною причиною творіння є Господь.