ВІРШ 34

ПОЯСНЕННЯ: Перший, хто відкрив ведичну мудрість    —    це Господь Брахма; Нарада, котрому він передав це трансцендентне знання, просто поширив його всім світом через своїх численних учнів, як-от В’ясадева та інші. Послідовники Вед визнають твердження Брахмаджі за святу істину, і так з непам’ятних часів, від початку творіння, трансцендентне знання передають ланцюгом учнівської послідовности. Господь Брахма    —    довершена звільнена жива істота в матеріальному світі, і кожен щирий дослідник трансцендентної науки повинен визнавати слова Брахмаджі як непохибні. Ведичне знання непохибне, бо воно сходить безпосередньо від Верховного Господа, що вклав його у серце Брахми, а Брахмаджі, як найдовершеніша жива істота, не відхиляється від істини ні на йоту. Адже Господь Брахма    —    великий Господній відданий, який щиро визнав лотосові стопи Господа за верховну істину. У своїй «Брахма-самхіті» Брахмаджі щоразу повторює рядок: ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі    —    «Я поклоняюсь відначальному Богові-Особі, Ґовінді, передвічному Господеві». Отже все, що він каже, думає або робить зі своєю постійною відданістю Крішні, слід вважати за істину з огляду на його безпосередній і дуже тісний зв’язок із Ґовіндою, передвічним Господом. Шрі Ґовінда, що милостиво приймає трансцендентне любовне служіння Своїх відданих, за всіх обставин захищає істинність їхніх слів і вчинків. У «Бгаґавад- ґіті» (9.31) Господь проголошує: каунтейа пратіджніхі    —     «Сину Кунті, сміливо сповіщай це». Він прохає проголошувати це Арджуну, але ж чому? Тому що обітниці Ґовінди приземленим створінням видаються іноді суперечливі, але про відданого Ґовінди ці матеріалісти ніколи не зможуть сказати, що його слово розходиться з ділом. Господь особисто піклується про непохибність Своїх відданих. Тому віддане служіння завжди починається із служіння відданому, що належить до учнівської послідовности. Віддані завжди звільнені, проте це не означає, що вони безособистісні. Господь    —     вічно особа, і Його відданий також вічно є особа. Через те що навіть у звільненому стані відданий має органи чуття, він завжди залишається особа. А що Господь цілковито приймає служіння відданого й відповідає на нього взаємністю, то Господь також особа у довершеному духовному тілі. Чуття відданого, залучені до служіння Господеві, ніколи не падають жертвою спокусливої омани матеріальних насолод. Задумів відданого ніколи не спіткає поразка, і то через те, що він відданий служінню Господеві. Ця прив’язаність і знаменує рівень досконалости і звільнення. Будь-кого    —    чи то Брахмаджі, чи то просту людину    —    щиросерда прив’язаність до Верховного Господа Шрі Крішни, передвічного Господа, одразу ставить на шлях звільнення. Господь підтверджує це у «Бгаґавад-ґіті» (14.26):

Отже, слова і вчинки кожного, хто щирим серцем прагне близьких стосунків з Богом-Особою у трансцендентному любовному служінні, завжди будуть непохибні. Причина цього в тому, що Верховний Господь є Абсолютна Істина, а все, щиро присвячене Абсолютній Істині, набуває таких само трансцендентних якостей. З другого боку, скільки не розумуй, спираючись суто на матеріальне знання й матеріальну науку без реального зв’язку з Абсолютною Істиною, плоди цього приречені залишатись прозаїчною безсилою нісенітницею просто через брак доступу до Абсолютної Істини. Таким безбожницьким, підступним словам і діям ніколи не слід вірити попри всі їхні матеріальні достоїнства. Ось така суть цього важливого вірша: крихта відданости дорожча за тонни безвір’я.