ВІРШ 47
ават прантам абгайа пратібодга-мтра
уддга сама сад-асата парамтма-таттвам
абдо на йатра пуру-кракавн крійртго
мй параітй абгімукге ча віладжджамн
тад ваі пада бгаґавата парамасйа пусо
брахметі йад відур аджасра-сукга віокам
ават — вічний ; прантам — без турбот ; абгайам — без страху ; пратібодга - мтрам — протилежність матеріальної свідомости; уддгам — неосквернений; самам — без розрізнень ; сат - асата — причини й наслідку ; парамтма - таттвам — відначальна першопричина; абда — звук, породжений з неврівноваженого розуму ; на — не ; йатра — там, де є; пуру-кракавн — що дає кармічні плоди; крій-артга — задля жертвопринесення; мй — ілюзія; параіті — втікає; абгімукге — перед; ча — також; віладжджамн — соромлячись; тат — це; ваі — безперечно; падам — найвищий рівень; бгаґавата — Бога-Особи; парамасйа — Всевишнього; пуса — особи; брахма — Абсолют; іті — так; йат — який; віду — відомий як; аджасра — безмежне; сукгам — щастя; віокам — без смутку.
Те, що пізнають як Абсолютний Брахман, сповнене безмежного блаженства, вільного від смутку. Це, безперечно, верховний аспект Бога-Особи, найвищого з усіх, хто насолоджується. Він одвічно вільний від турбот і страху. На противагу матерії, Він є досконала свідомість. Вільний від скверни і суперечностей, Він є головна відначальна причина всіх причин та наслідків. У Ньому не існує жертвопринесень заради кармічних наслідків, і в Ньому немає ілюзорної енерґії.
ПОЯСНЕННЯ: Найвищий з усіх, хто насолоджується, або Бог-Особа, — це Верховний Брахман, або суммум бонум*, тому що Він верховна причина всіх причин. Перший крок в Його осягненні — це усвідомлення безособистісного Брахмана, що протилежний ілюзорним концепціям матеріального буття. Іншими словами, безособистісний Брахман — це аспект Абсолюту, протилежний матеріальному розмаїттю, так само як світло протилежне темряві. Однак у світлі є своє розмаїття, яке бачать ті, хто глибше пізнав природу світла. Аналогічно, пізнати найвищий аспект Брахмана означає пізнати саме джерело сяйва Брахмана — Верховного Бога-Особу, суммум бонум, або верховне джерело всього сущого. Отже, прийти до Бога-Особи означає само собою пізнати і безособистісний Брахман, який своєю різкою відмінністю від матерії кладе початок очищенню свідомости. Усвідомлення Бога-Особи — це третій ступінь усвідомлення Брахмана. Як пояснено в Першій пісні, треба знати всі три аспекти Абсолюту — Брахман, Параматму та Бгаґавана.
* Суммум бонум (лат.) — найвище добро (прим. пер.).
Пратібодга-мтрам — це протилежність концепцій матеріального буття. Матерія завжди породжує матеріальні страждання, і тому, усвідомлюючи Брахман, людина спочатку заперечує прояви матеріальної ілюзії і таким чином починає відчувати вічне існування, протилежне існуванню в муках народження та смерти, старости та хвороб. Це суть усвідомлення безособистісного Брахмана.
Верховна Душа всього сущого — це Верховний Господь, тому на найвищому рівні усвідомлення істини людина починає відчувати любов до Господа. Любов виникає у стосунках між двома душами. Батько любить свого сина, тому що сина пов’язують з батьком близькі стосунки. Однак у матеріальному світі любов завжди змішана з брудом. Своєї довершености любов сягає тоді, коли душа зустрічає Бога-Особу, тому що любовні стосунки з Богом-Особою реальні. Любов до Бога виникає не на основі матеріальних тіла чи розуму, Він — довершений, непокритий, незабруднений об’єкт любови для всіх живих істот, тому що Він Наддуша, Параматма в кожному серці. В усій своїй красі любов до Бога розкривається на рівні звільнення.
Так жива істота відкриває для себе невичерпне джерело вічного щастя, не затьмареного страхом втрати, який отруює будь-яку радість у матеріальному світі. Стосунки з Господом не обриваються ніколи, тому відданий не знає смутку чи страху. Це щастя не дасться змалювати словами, а про те, щоб досягнути схожого щастя кармічною діяльністю чи жертвопринесеннями, шкода й казати. Разом з тим треба зрозуміти, що невичерпне щастя взаємин із Верховною Особою, Богом-Особою, описане в цьому вірші, перевершує навіть безособистісне усвідомлення, до якого ведуть Упанішади. Упанішади своїми описами головно спростовують уявлення матеріалістів, однак вони ні в якому разі не заперечують існування трансцендентних чуттів Верховного Господа. І цей вірш, протиставляючи Господні чуття матеріальним елементам, ще раз підтверджує їхню цілковиту трансцендентність і вищість над скверною матеріальних понять. Звільнені душі також мають чуття, бо інакше між ними й Господом не могли б виникнути взаємні стосунки безмежного духовного щастя, сповнені спонтанної невичерпної радости. Чуття Господа і так само Його відданих вільні від матеріальної скверни, адже їхні чуття діють поза сферою дії матеріальних причин та наслідків, за що чітко сказано у цьому вірші (сад-асата парам). Над ними не владна ілюзорна, матеріальна енерґія, що соромиться з’являтися перед Господа та Його трансцендентних відданих. У матеріальному світі чуттєва діяльність змішана зі смутком, але у цьому вірші, ясно сказано, що чуттєву діяльність Господа та Його відданих не затьмарює смуток. Між матеріальними чуттями і духовними існує корінна відмінність — ось що треба зрозуміти, замість того щоб, виходячи зі своїх матеріальних уявлень, заперечувати існування духовних чуттів.
У матеріальному світі чуття просякнуті матеріальним невіглаством. Авторитети наполягають на тому, що треба неодмінно очистити чуття від матеріальних уявлень, і рекомендують для цього найрізноманітніші засоби. У матеріальному світі люди використовують чуття тільки для власного задоволення, натомість у духовному світі чуття використовують для того, для чого вони призначені відначально — для задоволення Верховного Господа. Така чуттєва діяльність природна, отож у духовному світі насолода духовно очищених чуттів невичерпна і матеріальний бруд не може її затьмарити. Таке задоволення чуттів дає радість обом трансцендентним партнерам. Безмежно й постійно розширюючись, така чуттєва діяльність усуває будь-який потяг до штучних способів задоволення чуттів у матеріальному світі. Це щастя називають брахма-саукг’ям, і його трансцендентну природу роз’яснює П’ята пісня.