ВІРШ 7
йад адхту-мато брахман
дехрамбго ’сйа дхтубгі
йадччгай хетун в
бгаванто джнате йатг
йат — як вона є; адгту-мата — нематеріальна з природи; брахман — вчений брахмано; деха — матеріального тіла; рамбга — початок; асйа — живої істоти; дгтубгі — матерією; йадччгай — без причини, випадково; хетун — через якусь причину; в — чи; бгаванта — ти, шановний; джнате — ти, певно, знаєш це; йатг — тож розкажи мені.
Вчений брахмано, трансцендентна духовна душа відмінна від матеріального тіла. Вона набуває тіло випадково чи з якоїсь причини? Прохаю, поясни це, бо ти не можеш не знати цього.
ПОЯСНЕННЯ: Махараджа Парікшіт був справжній відданий, тому він не вдовольнився, просто констатувавши, що дуже важливо слухати «Шрімад-Бгаґаватам» від представника Брахмаджі в учнівській послідовності. Після цього він іще завзятіше прагне дати тверде філософське підґрунтя «Шрімад-Бгаґаватам». «Шрімад-Бгаґаватам» — це наука про Верховного Бога-Особу, тому в ньому повинні бути авторитетно з’ясовані всі питання, які можуть постати в розумі серйозного учня. На шляху відданого служіння учень може розпитувати свого духовного вчителя про все, що пов’язане з духовним становищем Господа та живих істот.
З «Бгаґавад-ґіти» і так само з «Шрімад-Бгаґаватам» відомо, що за своїми якостями і Господь, і жива істота однакові. Але в зумовленому стані матеріального буття жива істота змушена знову й знову переселятися з одного тіла в інше. В чому ж причина того, що невід’ємна частка Господа опиняється в матеріальному тілі? Махараджа Парікшіт порушує це дуже важливе питання, турбуючись про добро всіх, хто прагне успіху на шляху самоусвідомлення та відданого служіння Господеві.
Непрямо цей вірш доводить, що Верховна Істота, Господь, на противагу зумовленим матерією істотам, не змінює Свого тіла. Він — одне духовне ціле, і між Його тілом та душею немає різниці, на відміну від душі зумовленої. Звільнені живі істоти, які особисто спілкуються з Господом, у цьому подібні до Господа. Тільки зумовлені душі, які ще тільки мають колись звільнитися, змушені змінювати тіла. Як же це все почалось?
Перший крок на шляху відданого служіння полягає в тому, щоб прийняти притулок духовного вчителя і отримати від нього відповідь на всі свої запитання про віддане служіння. Учень повинен завжди запитувати свого духовного вчителя про віддане служіння, щоб уникати усякого роду образ. Навіть якщо відданий утвердився в служінні Господеві, як Махараджа Парікшіт, він усе одно повинен про все запитувати самосвідомого духовного вчителя. Це означає, що духовний вчитель також повинен володіти широким знанням, щоб уміти відповідати на всі запитання. Отже, той, хто не має глибокого знання достовірних писань і не в змозі відповісти на всі доречні запитання, не повинен видавати себе за духовного вчителя з огляду на матеріальну користь. Той, хто не на силі звільнити учня, не має права ставати духовним вчителем.