ВІРШ 3

ПОЯСНЕННЯ: Два хибні погляди на життя, а саме «я» і «моє», яскраво проявлені у двох типів людей. На нижчому рівні життя помітно переважає погляд «моє», а на вищому    —    хибне уявлення про «я». На тваринному рівні хибне уявлення про «моє» можна побачити навіть серед котів та собак, що через це хибне поняття ворогують одне з одним. Цей самий світогляд також переважає на нижчому рівні людського життя, виявляючись у ідеях «це моє тіло», «це мій дім», «це моя сім’я», «це моя каста», «це моя нація», «це моя країна» і так далі. А на вищому рівні, на рівні умоглядного знання, це поняття «моє» перетворюється на хибне поняття «я є» або «все є я» і т. ін. Безліч людей різних категорій живуть за тими самими хибними концепціями «я» і «моє», тільки що в різних формах. Проте справжній зміст «я» відкривається тільки тоді, коли істота усвідомить: «Я вічний слуга Господа». Лише це є чиста свідомість, і всі ведичні писання навчають нас саме цього світогляду.

Хибне уявлення «я є Господь», або «я є Всевишній», небезпечніше від хибного поняття «моє». Хоча іноді ведичні писання радять вважати себе єдиним з Господом, це не означає, що жива істота стає тотожною Господеві всіма сторонами. Безперечно, жива істота багато в чому тотожна Господеві, але в кінцевому підсумку вона підпорядкована Йому і за своєю природою призначена задовольняти Його чуття. Тому Господь просить зумовлені душі віддатись Йому. Якби живі істоти не були підпорядковані верховній волі, навіщо було б прохати їх віддатись? Якби жива істота була всіма сторонами рівна Богові, чому б вона опинилась під впливом майі? Ми вже багато разів говорили про те, що матеріальна енерґія підвладна Господеві. «Бгаґавад-ґіта» (9.10) підтверджує, що Господь керує матеріальною природою. Чи може жива істота, що проголошує себе не ким іншим, а Верховною Істотою, керувати матеріальною природою? Нетямуще «я» відказало б, що досягне цього в майбутньому. Навіть якщо припустити, що в майбутньому жива істота буде таким самим повелителем матеріальної природи, як Верховна Істота, чому вона тепер підвладна матеріальній природі? «Бгаґавад-ґіта» каже, що з-під влади матеріальної природи можна звільнитися, віддавшись Верховному Господеві, але не віддавшись, вона ніколи не зможе опанувати матеріальну природу. Тому треба відкинути і це хибне уявлення про «я», вдавшись до методу відданого служіння, тобто міцно втвердившись у трансцендентному любовному служінні Господу. Злидар без роботи чи професії в житті зазнає чимало лиха, але якщо йому поталанить стати на службу в уряді, він одразу стане щасливим. Немає ніякої користи заперечувати верховну владу Господа, володаря всіх енерґій. Навпаки, живій істоті треба втвердитись у своїй природній величі, а саме у чистій свідомості свого становища вічного слуги Господа. У зумовленому стані жива істота    —    слуга оманної майі, а у звільненому    —    чистий, беззастережний слуга Господа. Стати на службу Господеві можна тільки якщо звільнитись від усякого сліду ґун матеріальної природи. Поки жива істота залишається слугою вигадок свого розуму, вона не зможе повністю звільнитись від хвороби «я» і «моє».

Верховна Істина не осквернена ілюзорною енерґією, тому що Верховна Істина є володар цієї енерґії. Відносні істини схильні влягати впливу ілюзорної енерґії, але найліпше для живих істот бути зверненими обличчям до Верховної Істини, так само як людина, що дивиться прямо на сонце, звернена до нього обличчям. Коли сонце над головою, воно заливає світлом весь небосхил, але коли сонце заходить за обрій, западає темрява. Так само жива істота, яка звернула своє лице до Верховного Господа, вільна від усіх ілюзій, а той, хто від Нього відвернувся, перебуває в темряві омани майі. В лад із цим провадить «Бгаґавад-ґіта» (14.26):

Отже, слід серйозно взятись до науки бгакті-йоґи: поклонятись Господеві, уславлювати Господа, слухати «Шрімад- Бгаґаватам» з істинних джерел (не від найманих читців, а від того, хто уособлює «Бгаґаватам» своїм життям) і завжди бути в товаристві чистих відданих. Не треба пускатись на манівці хибних понять «я» і «моє». Кармі кохаються в думці «моє», ґ’яні кохаються в думці «я», але ні ті, ні ті не гідні свободи від пут оманної енерґії. «Шрімад-Бгаґаватам» і насамперед «Бгаґавад-ґіта» покликані звільнити людину від хибних понять «я» і «моє». Шріла В’ясадева записав їх, щоб врятувати впалі душі. Жива істота повинна перебувати в трансцендентному стані, над яким вже не владний час чи матеріальна енерґія. У зумовленому житті жива істота підвладна часові і снить про минуле, теперішнє і майбутнє. Умоглядні мислителі намагаються подолати час, теоретизуючи про те, як у майбутньому, розвинувши знання і перемігши его, вони стануть Всудевою, або Верховним Господом. Але цей метод недосконалий. Досконалий метод полягає в тому, щоб визнати Господа Всудеву за Всевишнього над усім, а найвища досконалість пізнання    —    віддатись Йому, як джерелу всього сущого. Тільки з таким світоглядом можна звільнитись від хибних понять «я» і «моє». «Бгаґавад-ґіта» і «Шрімад- Бгаґаватам» також це обґрунтовують. У своєму великому творі «Шрімад-Бгаґаватам» Шріла В’ясадева дав живим істотам, зануреним в ілюзію, саме цю науку про Бога і метод бгакті-йоґи. Зумовленій душі слід повністю скористатися з цієї великої науки.