ВІРШ 32

ПОЯСНЕННЯ: Секрет успіху в пізнанні всіх тонкощів науки про Абсолютну Істину, Бога-Особу, криється у тому, щоб здобути безпричинну милість Господа. Навіть у матеріальному світі батько багатьох синів відкриває всі свої таємниці тільки улюбленим синам. Батько цілковито звіряється тому синові, якого має за найдостойнішого. Із високопоставленою особою можна запізнатися тільки з її ласки. Так само, щоб пізнати Господа, треба бути Йому дуже любим. Господь безмежний, і цілковито пізнати Його не на силі ніхто, проте трансцендентне любовне служіння Господеві здатне з часом дати істоті право Його пізнати. З цих віршів ми бачимо, як Господь, задоволений Брахмою, проливає на Брахмаджі Свою безпричинну милість і дає йому змогу поістині пізнати Себе. Таке можливо тільки з Господньої ласки.

У Ведах також сказано, що, аби пізнати Абсолютну Істину, Бога-Особу, не досить просто світської вчености чи кмітливости. Щоб пізнати Верховну Істину, потрібно несхитно вірити в істинного духовного вчителя і в Господа. Людині з такою вірою, навіть якщо вона з матеріального погляду неписьменна, Господь зі Своєї ласки відкривається Сам. У «Бгаґавад-ґіті» теж сказано, що Господь залишає за Собою право не являти Себе кому-небудь і що від невірних Його ховає запона Його енерґії, йоґамайі.

Своїм вірним Господь відкриває Себе разом зі Своєю формою, якостями та іграми. Господь не безформний, як хибно гадають імперсоналісти, але Його форма відмінна від тих, що нам знайомі. Свою форму Господь являє    —    і навіть дозволяє виміряти    —    Своїм чистим відданим. Ось про що свідчить у цьому вірші слово йвн, як пояснює найвидатніший знавець «Шрімад-Бгаґаватам» Шріла Джіва Ґосвамі.

Господь пояснює трансцендентну природу Свого буття. Те, що вигадують про форму Господа світські сперечальники,    —     просто матеріальні теорії. У явлених писаннях сказано, що Господь не має матеріальної форми, і люди мізерного знання роблять з того висновок, що Господь має бути безформний. Вони нездатні розрізнити між матеріальною формою і формою духовною. Як про них, істота без матеріальної форми мусить бути взагалі безформна. Такий висновок теж матеріальний, тому що поняття безформности є всього-навсього протилежність поняття форми. Заперечити матеріальне поняття ще не означає встановити трансцендентну істину. У «Брахма-самхіті» сказано, що Господь має трансцендентну форму і здатний будь-яке Своє чуття використовувати для будь-якої цілі. Наприклад, Він здатний їсти очима, а бачити ногою. Матеріальна форма не дає змоги їсти очима чи бачити ногами. Це відрізняє тіло духовне (сач-чід-ананда) від тіла з матерії. Духовне тіло не безформне, це тіло інакшого типу, незбагненне для наших теперішніх матеріальних чуттів. Отже, безформність Абсолюту означає відсутність матеріальної форми і наявність духовного тіла, яке невідданий не на силі збагнути шляхом розумувань.

Своєму відданому Господь являє нескінченне розмаїття трансцендентних тіл, які тотожні між собою і разом з тим виглядають по-різному. Деякі з трансцендентних тіл Господа чорнуваті, а деякі    —    білі. Деякі з них червонуваті, а деякі    —     золотаві. Деякі    —    чотирирукі, а деякі    —    дворукі. Деякі з них скидаються на рибу, а деякі    —    на лева. Усі ці різні трансцендентні тіла Господа, з природи невідмінні між собою, з Господньої милости відкриваються Його відданому. Тому хибні докази імперсоналістів щодо безформности Верховної Істини не справляють враження на Господнього відданого, навіть якщо він ще небагатого сягнув у відданому служінні.

Господь володіє безліччю трансцендентних якостей, і одна з них    —    це любов до Своїх бездомісних відданих. Про довершеність і красу Його трансцендентних якостей можна скласти уявлення з історії матеріального світу. Господь Сам втілюється тут, щоб захищати Своїх відданих і знищувати невірних. Його діяння завжди пов’язані з Його відданими. «Шрімад-Бгаґаватам» повен описів Господніх діянь, пов’язаних з відданими Господа, і таких розваг невіддані нездатні навіть уявити. Коли Господу було тільки сім років, Він підняв пагорб Ґовардгана, захистивши Своїх чистих відданих у Вріндавані від гніву Індри, що намагався затопити Вріндавану навалою злив. Невіддані можуть не йняти віри, що Господь у сім років підняв пагорб Ґовардгана, але для відданих у цьому немає нічого неймовірного. Відданий вірить у всемогутність Господніх енерґій, тоді як невірні називають Господа всемогутнім, але не вірять у це. Люди з таким мізерним запасом знань не розуміють, що Господь одвічно Господь і що Господом стати неможливо, ні внаслідок мільйонолітніх медитацій, ні мільярдолітніми умоглядними розумуваннями.

Цей вірш цілковито відмітає безособистісне тлумачення світських сперечальників, чітко з’ясовуючи, що Верховний Господь має якості, форму, ігри та все, що притаманно особі. Усі ці описи трансцендентної природи Бога-Особи спираються на реальну дійсність, яка з безпричинної милости Господа відкривається перед Його чистим відданим, і ні перед ким іншим.