ВІРШ 4
тма-таттва-віуддхй-артга
йад ха бгаґавн там
брахмае дарайан рӯпам
авйаліка-вратдта
тма-таттва — наука про Бога та живу істоту; віуддгі — очищення; артгам — мета; йат — те, що; ха — сказав; бгаґавн — Бог-Особа ; там — насправді ; брахмае — Господу Брахмі; дарайан — показавши; рӯпам — вічну форму; авйаліка — без найменшого лицемірства; врата — обітниця; дта — що Йому поклонявся.
Царю, Бог-Особа, глибоко задоволений нелицемірною аскетичністю, з якою Господь Брахма вдався до бгакті-йоґи, явив Брахмі Свою вічну і трансцендентну форму. Це і є кінцева мета очищення зумовленої душі.
ПОЯСНЕННЯ: Атма-таттва — це наука про Бога і живу істоту. Як Верховного Господа, так і живу істоту називають атма. Верховного Господа називають Параматма, а живу істоту — атма, брахма або джіва. І Параматма, і джіватма до матеріальної енерґії трансцендентні, через що їх обох називають атма. З огляду на це Шукадева Ґосвамі у даному вірші з’ясовує істинне становище Параматми і джіватми. Серед загалу поширено багато хибних уявлень про Параматму і джіватму.Щодо джіватми помилка полягає в тому, що люди ототожнюють чисту душу з матеріальним тілом, а помилковий погляд щодо Параматми — це ставити Господа врівень з живою істотою. Однак бгакті-йоґа на силі одним заходом розвіяти обидва хибні уявлення, як-от на сонячному світлі можна роздивитися і на саме сонце, і на навколишній світ, і на все інше під сонячними променями. У темряві не видно ні сонця, ні себе, ні навколишнього світу. Проте на сонячному світлі видно сонце, себе і світ довкола. Шріла Шукадева Ґосвамі тому каже, що, аби усунути обидва хибні уявлення, Господь явив Брахмаджі Свою вічну форму, повністю задоволений з його нелицемірної вірности обітниці бгакті-йоґи. Окрім бгакті-йоґи будь-який інший метод усвідомлення атма-таттви, або науки про атму,зрештою виявляється облудним.
У « Бгаґавад - ґіті » Господь каже, що досконало пізнати Його можливо тільки через бгакті-йоґу.Лише так можна збагнути науку про Бога. Виконуючи бгакті-йоґу, Брахмаджі пройшов через великі аскези і тому зміг побачити трансцендентну форму Господа. Трансцендентна форма Господа цілковито духовна, і побачити її можна тільки одухотвореним зором, належним чином пройшовши в чистій бгакті- йозі через тапас’ю, тобто аскезу. Форма Господа, явлена Брахмі, не належить до форм, знайомих нам з матеріального світу. Брахмаджі виконував такі суворі аскези не на те, щоб побачити форму, утворену з матерії. Отже, в цьому вірші дано відповідь на запитання Махараджі Парікшіта про Господню форму. Форма Господа — сач-чід-ананда, тобто вічна, сповнена знання і блаженства. Натомість матеріальна форма живої істоти не є ані вічна, ані сповнена знання, ані блаженна. Така відмінність між формою Господа і тілом зумовленої душі. Проте зумовлена душа може повернути собі свою форму вічного знання і блаженства просто побачивши Господа силою бгакті-йоґи.
Одне слово, за своїм невіглаством зумовлена душа ув’язнена у різноманітних тимчасових матеріальних формах. Проте Верховний Господь на відміну від зумовлених душ не має такої тимчасової форми. Він завжди посідає вічну форму знання і блаженства, і в цьому полягає відмінність між Господом і живою істотою. Цю різницю можна зрозуміти виконуючи бгакті-йоґу.
Господь відкрив Брахмі суть «Шрімад-Бгаґаватам» у чотирьох відначальних віршах. Отже , « Шрімад - Бгаґаватам » не є витвір умоглядних мислителів. Звуки «Шрімад-Бгаґаватам» трансцендентні і на силі не поступаються звукам Вед. «Шрімад-Бгаґаватам» обіймає науку і про Господа, і про живу істоту. Реґулярно читати або слухати « Шрімад - Бгаґаватам» — це також бгакті-йоґа, і, просто пов’язавши себе таким чином із «Шрімад-Бгаґаватам», можна досягнути найвищої досконалости . Шукадева Ґосвамі і Махараджа Парікшіт обидва досягнули досконалости завдяки «Шрімад- Бгаґаватам».