ВІРШ 7
ніамйа тад-вакт-дідкшай діо
вілокйа татрнйад апайамна
свадгішйам стгйа вімйа тад-дгіта
тапасй упдіша івдадге мана
ніамйа — почувши; тат — це; вакт — мовець; дідкшай—шукаючи, хто промовив; діа—усі сторони; вілокйа — обдивившись ; татра — там ; анйат — нікого іншого ; апайамна — не знайти; свадгішйам — на своє сидіння-лотос; стгйа — сів; вімйа — думаючи; тат — це; хітам — благо; тапасі—в аскезі; упдіша—як йому сказано; іва — виконуючи; дадге — дав; мана — увагу.
Почувши цей звук, він спробував визначити його джерело, озираючись на всі боки. Але коли йому не вдалося знайти нікого, крім себе, він вирішив, що найрозумніше буде всістися на своєму лотосі і відповідно до отриманої настанови всю увагу зосередити на аскезі.
ПОЯСНЕННЯ: Щоб досягнути в житті успіху, треба діяти за прикладом Господа Брахми, першої живої істоти в творінні. Отримавши від Верховного Господа посвячення в тапас’ю, він твердо вирішив виконати даний наказ, і хоча він не знайшов нікого попри себе, він правильно зрозумів, що звук ішов від Самого Господа. Брахма на той час був єдина жива істота, бо натоді ще не було жодного іншого створіння, і годі було знайти когось поза ним. На початку Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам», у першому вірші першої глави вже зазначено, що Брахма отримав посвяту від Господа з серця. Господь перебуває в серці кожної живої істоти як Наддуша, і Він дав Брахмі посвяту, тому що той бажав її отримати. Господь так само може дати посвяту кожному, хто до цього схильний.
Як уже сказано, Брахма — це відначальний духовний вчитель всесвіту. Відколи він отримав від Самого Господа посвяту, учнівською послідовністю сходить послання «Шрімад-Бгаґаватам», і щоб дійсно отримати послання «Шрімад-Бгаґаватам», треба звернутись до духовного вчителя, який може під’єднати нас до ланцюга учнівської послідовности за нашого часу. Отримавши посвяту від істинного духовного вчителя в цьому ланцюзі, треба вдатись до тапас’ї у відданому служінні. Проте не слід вважати себе за рівного Брахмі і за гідного отримати посвяту безпосередньо від Господа з серця, тому що за нинішньої доби нікого не можна визнати таким чистим, як Брахма. Посаду Брахми, що керує створенням всесвіту, завжди обіймає найчистіша жива істота, і без таких видатних якостей годі сподіватись від Самого Господа такої чести, яку заслужив Брахмаджі. Але всім доступні такі самі можливості через бездомісних відданих Господа, через настанови писань (як-от, передусім, настанови «Бгаґавад-ґіти» й «Шрімад-Бгаґаватам»), а також через істинного духовного вчителя, якого завжди знайде щира душа. До людини, яка в серці щиро бажає служити Господеві, Господь Сам з’являється у формі духовного вчителя. Тому істинного духовного вчителя, який зустрів щирого відданого, слід вважати за найдовіренішого і найулюбленішого представника Господа. Того, кому істинний духовний вчитель призначив яке-небудь служіння, можна без сумнівів вважати за щирого шукача, який нарешті здобув милість Господа.