ВІРШ 9

ПОЯСНЕННЯ: Тяжка аскеза, до якої вдався Господь Брахма, безперечно становила віддане служіння (бгакті). Інакше це ніколи б не допомогло Брахмі побачити Вайкунтгу, або свалокам, особисту обитель Господа. Господні обителі, що їх називають Вайкунтги, аж ніяк не міфічні, ані матеріальні, як гадають імперсоналісти. Але пізнати трансцендентні обителі Господа можна тільки через віддане служіння, і тільки віддані входять до цих обителей. Без сумніву, аскеза пов’язана з труднощами. Проте труднощі в бгакті-йозі від самого початку дають трансцендентне щастя, тимчасом як на інших шляхах самоусвідомлення (ґ’яна-йоґа, дг’яна-йоґа і т. д.), що не ведуть до пізнання Вайкунтги, труднощі й аскези закінчуються стражданнями та й годі. Немає ніякої користи молотити полову без зерна. Так само немає ніякої користи вдаватись для самоусвідомлення до тяжких аскез без бгакті-йоґи.

Той, хто практикує бгакті-йоґу, немовби сидить на лотосі, що виріс із пупа трансцендентного Бога-Особи, як на ньому сидів Господь Брахма. Брахмаджі зміг задовольнити Господа, і Господь на відповідь радо показав Брахмаджі Свою особисту обитель. У «Крама-сандарбзі», коментарі до «Шрімад-Бгаґаватам», Шріла Джіва Ґосвамі подає цитати з «Ґарґа Упанішади», достовірного ведичного тексту. Там сказано, що Яґ’явалк’я в бесіді з Ґарґі описав трансцендентну обитель Господа, яка перебуває понад найвищою планетою всесвіту, Брахмалокою. Хоча цю обитель Господа описано в таких священних писаннях, як «Бгаґавад-ґіта» і «Шрімад- Бгаґаватам», для нетямущих людей, бідних на розум, вона залишається просто міфом.

У даному вірші на окрему увагу заслуговує слово сва-дшавадбгі. Той, хто насправді пізнав свою сутність, усвідомлює також трансцендентну форму своєї особи. Безособистісне усвідомлення душі і Наддуші неповне, тому що являє собою просто протилежність матеріальних уявлень щодо особистости . Бог - Особа і Його віддані    —    трансцендентні особи. Вони не мають матеріальних тіл. Матеріальне тіло вкрите п’ятьма формами страждань: невіглаством, матеріальними уявленням про себе, прив’язаністю, ненавистю і зануреністю в своє теперішнє становище. Доки жива істота перебуває під впливом цих п’яти типів матеріальних страждань, не може бути й мови про те, щоб вона увійшла до Вайкунтгалоки. Безособистісне уявлення про свою сутність    —  це просто заперечення особистости матеріальної і від цього ще далеко до позитивного усвідомлення особистісної форми. Особистісні форми трансцендентної обителі будуть описані в подальших віршах. Брахмаджі вже описав найвищу планету Вайкунтгалоки, Ґолоку Вріндавану, де Господь живе як пастушок, доглядаючи трансцендентних корів сурабгі в оточенні сотень тисяч богинь процвітання:

Опис у цьому вірші збігається із твердженням «Бгаґавад- ґіти»: йад ґатв на нівартанте тад дгма парама мама. Парам означає «трансцендентний Брахман». Отже, обитель Господа    —    це також Брахман, невідмінний від Верховного Бога-Особи. Господа називають Вайкунтга, і Його обитель також має назву Вайкунтга. Пізнати Вайкунтгу і поклонятись їй можливо тільки отримавши трансцендентну форму з трансцендентними чуттями.