39–40

ПОЯСНЕННЯ: Як випливає з цих двох віршів, непохитно виконувати віддане служіння означає повністю присвятити себе свідомості Крішни, чи відданому служінню, визнаючи Верховного Господа за найдорожчу істоту. Верховний Господь обіймає в Собі все суще, тому той, хто з непохитною вірою поклоняється Йому, природно здобув усі інші багатства і виконав усі інші обов’язки. Господь обіцяє тут, що Він забирає Свого відданого на другий берег океану народжень і смертей. Тому Господь Чайтан’я радив усім, хто хоче піднятися над народженням і смертю, стати вільним від матеріальних статків. Це означає, що не слід шукати щастя в цьому світі чи на райських планетах і що не слід покладати надії на матеріальне багатство, дітей, дім чи худобу.

В цих віршах уже йшлося про те, як чистий відданий непомітно досягає звільнення і в чому це виявляється. Зумовлена душа має в своєму житті два напрямки діяльності. Один    —    це те, що пов’язано з теперішнім життям, а другий    —    це приготування до наступного життя. Якщо я перебуваю під впливом ґуни добра, я намагатимуся піднятися на вищі планети, якщо я перебуваю під впливом ґунистрасті, я залишатимуся в цьому суспільстві, де над усім панує дух пристрасної діяльності, а якщо я перебуваю під впливом ґуни невігластва, в наступному житті я можу скотитися до рівня тварини чи нецивілізованої людини. Але відданий не турбується ні про це життя, ні про наступне, бо ні в тому, ні в іншому він не бажає матеріального добробуту і байдужий як до розкошів, так і до злиднів. Він молиться до Господа: «Господи, хоч би де я народився, навіть якщо я буду мурахою, нехай я просто народжуся в оселі відданого!» Чистий відданий не просить Господа звільнити його від матеріального рабства. Чистий відданий ніколи не вважає себе достойним отримати звільнення. Пам’ятаючи своє попереднє життя і свої лихі вчинки, він вважає, що заслужив кари в найгіршому пеклі. Якщо в цьому житті я ще тільки намагаюся стати відданим, це означає що в попередніх життях я аж ніяк не був ідеальний праведник. Це неможливо. Тому відданий завжди усвідомлює своє справжнє становище. Тільки завдяки тому, що він повністю віддався Господу, його страждання з милості Господа стають меншими. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті»: «Віддайся Мені, і Я захищу тебе від усіх гріхів». Це милість Господа. Але це не означає, що той хто віддався лотосовим стопам Господа, перед тим не чинив нічого лихого. Відданий завжди молиться: «Нехай в покарання за свої гріхи, я народжуюся знову і знову, я благаю лише про одне    —    щоб я не забув про служіння Тобі». Відданий наділений такою силою духу, що молиться до Господа: «Нехай я народжуюся знову й знову, але нехай я народжуся в домі Твого чистого відданого, щоб я мав нагоду розвиватися далі».

Чистий відданий не прагне досягнути вищого становища в наступному житті. Він вже відрікся від таких сподівань. В будь-якому житті, хоч би ким ми були, чи сімейною людиною, чи навіть твариною, нам доведеться мати дітей і шукати засобів до існування, але відданий не турбується ні про які здобутки. Він задоволений тим, що у відповідь на його зусилля саме приходить з милості Бога. Він зовсім не прагне поліпшити своє суспільне становище і не намагається дати дітям блискучу освіту. Він не байдужий до своїх обов’язків і старанно їх виконує, але він не витрачає зайвого часу на те, щоб поліпшити умови свого сімейного життя чи досягнути вищого суспільного становища, розуміючи тимчасовість цих речей. Він повністю віддає себе на служіння Господу, на все інше відводячи рівно стільки часу, скільки конче потрібно (йатгрхам упайуджата). Чистому відданому байдуже, що з ним станеться наступного життя чи цього життя, він не турбується навіть про сім’ю, дітей і суспільство. Він повністю присвячує себе на служіння Господу в свідомості Крішни. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь Сам, без відома відданого, влаштовує так, що той, покинувши тіло, відразу ж потрапляє до Господньої трансцендентної обителі. Покинувши тіло, відданий не мусить входити в лоно іншої матері. Звичайна жива істота після смерті потрапляє в утробу іншої матері, щоб згідно зі своєю кармою, діями, отримати інше тіло. Але що стосується відданого, він одразу ж потрапляє в духовний світ і входить у товариство Господа. Це особлива милість Господа. Як це можливо, пояснено в наступних віршах. Господь всемогутній, і тому для нього немає нічого неможливого. Він може пробачити істоті всі її гріхи. Він може в одну мить перенести її на Вайкунтгалоку. Така незбагненна могутність Верховного Бога-Особи, що дуже любить чистих відданих.