43

ПОЯСНЕННЯ: Справжній йоґ-містик    —    це той, хто хоче справді звільнитися від рабства в матеріальному світі й повернутися додому, до Бога. У цьому вірші дуже виразно сказано: йуктена бгакті-йоґена. Йоґи, чи містики, котрі присвячують себе відданому служінню, є найвищими з усіх йоґів. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що найвищі з йоґів    —    це ті, хто постійно думає про Господа, Верховного Бога-Особу, Крішну. Ці йоґи аж ніяк не позбавлені знання й відреченості. Стати бгакті-йоґом само собою означає розвинути знання і зреченість. Ці речі становлять побічний результат бгакті-йоґи. У другій главі Першої пісні «Шрімад-Бгаґаватам» теж сказано, що людина, яка вдається до відданого служіння Всудеві, Крішні, розвиває досконале трансцендентне знання і зреченість, хоча не докладає до того ніяких зусиль. Ці здобутки є ахаітукі, вони приходять самі собою. Навіть якщо повністю неписьменна людина присвячує себе відданому служінню, трансцендентне знання писання саме відкривається їй. Ведичні писання теж кажуть про це. Вся суть ведичних писань відкривається кожному, хто має цілковиту віру в Верховного Бога-Особу і в духовного вчителя. Немає потреби докладати для цього окремі зусилля, йоґи, які виконують віддане служіння, розвивають досконале знання і зречення. Якщо комусь бракує знання чи зречення, це означає, що він не досягнув досконалості у відданому служінні. Висновок, який випливає з цих віршів, полягає в тому, що, поки людина не віддалася лотосовим стопам Верховного Господа, в неї не може бути певності щодо того, чи їй вдасться увійти в духовне царство    —    в безособистісне брахмаджйоті, сяйво Господнього тіла, чи на планети Вайкунтги, що плавають в цьому сяйві Брахмана. Душ, які віддалися Господу, називають акуто-бгайа    —    вони не мають ні сумнівів, ні страху, і досягнення духовного царства їм забезпечене.