34
ева харау бгаґаваті пратілабдга-бгво
бгактй дравад-дгдайа утпулака прамодт
ауткагйа-бшпа-калай мухур ардйамнас
тач чпі чітта-баіа анакаір війукте
евам — так; харау — до Господа Харі; бгаґаваті — Бога-Особи; пратілабдга — розвинувши; бгва — чисту любов; бгактй — відданим служінням; драват — розтоплене; хдайа — серце; утпулака — відчуваючи, як волосся на шкірі стає дибки; прамодт — від незрівнянної радості; ауткагйа — через велику любов; бшпа-калай — потоками сліз; муху — постійно; ардйамна — потерпаючи; тат — те; ча — і; апі — навіть; чітта — розум; баіам — гачок; анакаі — поступово; війукте — відриває.
Таким способом йоґ поступово розвиває чисту любов до Верховного Бога-Особи, Харі. Його відданість дедалі зростає і з часом від незрівнянної радості в нього стає дибки волосся на тілі, а з очей ллються потоком сльози любові. Поступово навіть розум, який він використовував як засіб привабити Господа так само, як гачком ловлять рибу, відходить від матеріальної діяльності.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш ясно вказує, що медитація, яка являє собою різновид розумової діяльності, — це ще не досконалий рівень самадгі, чи трансу. Спочатку розум використовують, щоб прикликати образ Верховного Бога-Особи, але на вищих рівнях розум вже не використовують. Відданий привчається служити Верховному Господу, очищуючи свої чуття. Іншими словами, йоґічні засади медитації потрібні лише доти, доки людина не втвердилася на рівні чистого відданого служіння. Розум використовують для того, щоб очистити чуття, але коли чуття завдяки медитації очистилися, відпадає потреба сідати в певному місці і старатися зосередитися на Господньому образі. Людина так звикає служити Богові-Особі, що робить це само собою, без окремих зусиль. Коли розум примусово зосереджують на образі Господа, це називається нірбіджа-йоґа, або безжиттєва йоґа, тому що йоґ не відчуває природного потягу до особистого служіння Господу. Але коли він постійно думає про Господа, це називається сабіджа-йоґа, або жива йоґа. Треба піднятися на рівень живої йоґи.
Як підтверджує «Брахма-самхіта», треба залишатися зануреним у віддане служіння двадцять чотири години на добу. Рівня преманджана-ччгуріта досягають завдяки неподільній любові до Господа. Коли завдяки відданому служінню людина повністю розвиває любов до Верховного Бога-Особи, вона завжди бачить Його, навіть не примушуючи себе силою медитувати на Нього. Зір такої людини стає божественний, тому що вона не відволікається ні на що інше. На цьому рівні духовного розвитку зникає потреба примусово залучати розум до медитації. Медитація, яку рекомендують на нижчих рівнях, являє собою лише засіб піднятися до рівня відданого служіння, тому ті, хто вже занурився у трансцендентне любовне служіння Господу, уже вищі за медитацію. Рівень такої досконалості називається свідомістю Крішни.