13

ПОЯСНЕННЯ: Господь Чайтан’я вчить нас виконувати чисте віддане служіння з почуттів спонтанної любові до Верховного Бога-Особи. У «Шікшаштаці» Він молить Господа: «Господи, Я не хочу від Тебе ні багатства, ні вродливої дружини, ні численних послідовників. Все, що Я хочу від Тебе,    —    це з життя в життя залишатися чистим відданим біля Твоїх лотосових стіп». Молитва Господа Чайтан’ї перегукується зі словами «Шрімад-Бгаґаватам». Господь Чайтан’я каже «з життя в життя», тим самим даючи зрозуміти, що відданий не бажає навіть покласти край повторенню народжень і смертей. Йоґи й філософи-емпірики прагнуть покласти край круговерті народжень і смертей, але відданий задоволений навіть тоді, коли залишається в матеріальному світі, якщо він тільки виконує віддане служіння.

Тут чітко сказано, що чистий відданий не бажає екатви, злиття з Верховним Господом, якого бажають імперсоналісти, умоглядні мислителі і прихильники медитації. Чистий відданий навіть у сні не думає про злиття з Верховним Господом. Іноді він погоджується піднятися на планети Вайкунтги, щоб служити Господу там, але він ніколи не погодитися злитися з сяйвом Брахмана, тому що вважає це гіршим за пекло. Екатва, злиття з сяйвом Верховного Господа, називається також каівал’я, але відданому щастя каівал’ї здається пекельною мукою. Відданий так прив’язаний до служіння Верховному Господу, що до п’яти різновидів звільнення він цілковито байдужіє. Якщо людина виконує чисте трансцендентне любовне служіння Господу, вважають, що вона вже досягнула п’яти різновидів звільнення.

Коли віддані досягають духовного світу, Вайкунтги, вони отримують чотири різновиди звільнення. Один з них    —    це салок’я, життя на одній планеті з Верховною Особою. Верховна Особа у різних Своїх поширеннях живе на незліченних планетах Вайкунтги, а найголовніша з них    —    це Крішналока. Як у матеріальному всесвіті найголовніше небесне тіло    —    це Сонце, так у духовному світі найголовніша планета    —    це Крішналока. З Крішналоки сяйво тіла Господа Крішни розливається не лише всім духовним світом, але й усім матеріальним світом, проте в матеріальному світі воно покрите матерією. У духовному світі безліч планет-Вайкунтг, і панівне Божество кожної з них    —    Сам Господь. Відданий може піднятися на одну з таких планет, щоб жити разом із Верховним Богом-Особою.

Коли відданий здобуває звільнення саршті, він посідає такі самі багатства, як і Верховний Господь. Досягнути саміп’ї означає стати особистим супутником Верховного Господа. Коли відданий досягає звільнення саруп’я, він має таку саму зовнішність, як Верховна Особа, за винятком двох-трьох ознак, притаманних тільки трансцендентному тілу Господа. Зокрема, Господа відрізняє від Його відданих знак Шріватса, особливе пасмо волосся на грудях.

Чистий відданий не приймає цих п’яти різновидів звільнення, навіть якщо йому пропонують їх, і вже тим більше він не прагне матеріальних благословень, що зовсім неістотні порівняно з духовними. Коли Господь запропонував Прахладі Махараджі будь-які матеріальні благословення, той відповів: «Господи, я бачив, як мій батько здобув усі матеріальні благословення і своїми багатствами навіював страх навіть на півбогів, однак Ти в одну мить обернув унівець його життя і все його матеріальне процвітання». У відданого немає схильності бажати будь-якого матеріального чи духовного блага. Він прагне просто служити Господу. В цьому він знаходить найбільше щастя.