13
йас тв атра баддга іва кармабгір вттм
бгӯтендрійайамайім аваламбйа мйм
сте віуддгам авікрам акгаа-бодгам
тапйамна-хдайе ’васіта наммі
йа — хто; ту — також; атра — тут; баддга — зв’язаний; іва — наче; кармабгі — діяльністю; вта — покритий; тм — чиста душа; бгӯта — грубих елементів; індрійа — чуттів; айа — розуму; майім — складений із; аваламбйа — впавши; мйм — в майу; сте — залишається; віуддгам — цілковито чистий; авікрам — не змінюючись; акгаа-бодгам — наділений безмежним знанням; тапйамна — каючись; хдайе — у серці; авасітам — що перебуває; наммі — шанобливо кланяюсь.
Я, чиста душа, що тепер немов зв’язана результатами своїх дій, лежу в утробі своєї матері, куди мене помістила майа. Я шанобливо схиляюся перед тим, хто теж перебуває поряд зі мною, але залишається вільним і незмінним. Він безмежний, але Його можна побачити в очищеному каяттям серці. Йому я шанобливо кланяюся.
ПОЯСНЕННЯ: Як згадано в попередньому вірші, душа, або джіва, каже: «Я віддаюся під захист Верховного Господа». Отже, за своїм природним становищем, душа, або джіва, — це слуга, підпорядкований Верховній Душі, Богові-Особі. Як Верховна Душа, так і індивідуальна душа, чи джіва, перебувають в одному тілі, що підтверджують Упанішади. Вони живуть разом, наче друзі, але одна з них страждає, а друга вільна від страждань.
У цьому вірші сказано: віуддгам авікрам акгаа-бодгам — Наддуша завжди стоїть осторонь будь-якої скверни. Жива істота осквернюється і страждає через своє матеріальне тіло, але це не означає, що Господь, перебуваючи поряд, також має матеріальне тіло. Господь є авікрам, незмінний. Він завжди один і той самий Всевишній, але, на жаль, філософи-майаваді, через нечистоту своїх сердець, не можуть зрозуміти, що Верховна Душа, чи Наддуша, відмінна від індивідуальної душі. Тут сказано: тапйамна-хдайе ’васітам — хоча Він перебуває в серці кожної живої істоти, знайти Його може тільки душа, очищена каяттям. Індивідуальна душа кається в тому, що забула своє природне становище, захотіла стати єдиною з Верховною Душею і щосили намагалася панувати над матеріальною природою. Зазнавши поразки в цьому, вона тепер кається. Тільки завдяки цьому каяттю вона може пізнати Наддушу чи стосунки між Наддушею й індивідуальною душею. Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта», через багато, багато життів зумовлена душа починає розуміти велич Всудеви і усвідомлювати, що Він — її повелитель, Він — її Господь. Індивідуальна душа — слуга Господа, і тому вона віддається Йому. Віддавшись Йому, вона стає махатмою, великою душею. Живій істоті, якій пощастило усвідомити ці істини, забезпечено звільнення, навіть якщо вона ще перебуває в утробі матері.