15
йасйватра-ґуа-карма-віамбанні
нмні йе ’су-віґаме віва ґанті
те ’наіка-джанма-амала сахасаіва хітв
сайнтй апвтмта там аджа прападйе
йасйа — чиї; аватра — втілення; ґуа — трансцендентні якості; карма — дії; віамбанні — повністю таємничі; нмні — трансцендентні імена; йе — котрі; асу-віґаме — покидаючи життя; віва — мимохіть; ґанті — промовляють; те — ті; анаіка — багато; джанма — народжень; амалам — накопичені гріхи; сахас — відразу; ева — певно; хітв — облишаючи; сайнті — досягають; апвта — відкрите; амтам — безсмертя; там — Йому; аджам — ненародженому; прападйе — я віддаюся під притулок.
Я віддаюся під захист лотосових стіп Того, чиї втілення, якості та діяння таємничим і незбагненним чином скидаються на те, що ми бачимо в матеріальному світі. Людина, яка, покидаючи тіло, повторює Його трансцендентні імена, нехай навіть несвідомо, відразу ж очищується від гріхів багатьох, багатьох життів і неодмінно приходить до Нього.
ПОЯСНЕННЯ: Дії втілень Верховного Бога-Особи певною мірою подібні на діяльність істот у матеріальному світі. Господь схожий на театрального актора. Граючи в театрі, актор наслідує царя, хоча насправді він зовсім не цар. Так само, коли Господь втілюється, Він грає ролі персонажів, з якими Він не має нічого спільного. У «Бгаґавад-ґіті» (4.14) сказано, що Господь не має нічого спільного з діяльністю, в яку Він начебто занурений: на м кармі лімпанті на ме карма-пгале спх. Господь всемогутній — просто силою Свого бажання Він може звершити що завгодно. Коли Господь з’явився як Господь Крішна, Він грав роль сина Яшоди й Нанди і під час Своїх ігор підняв пагорб Ґовардгана, хоча Він зовсім не був зобов’язаний це робити. Він може підняти мільйони Ґовардганів просто побажавши цього, Йому немає потреби піднімати його рукою. Коли Він піднімає пагорб Ґовардгана, Він імітує звичайну живу істоту і одночасно проявляє Свою надприродну могутність. Тому Його оспівують як того, хто підняв Ґовардгану, іменуючи Його Шрі Ґовардганадгарі. Отже, дії Його втілень і вияви Його особливої прихильності до відданих лише зовні скидаються на дії звичайних людей, як гра досвідченого актора в театрі тільки зовні скидається на звичайне життя. Разом з тим, коли Господь грає ці ролі, в усіх Своїх діях Він залишається всемогутнім, і тому пам’ятання про дії втілень Верховного Бога-Особи має таку саму силу, як і Сам Господь. Аджаміла, просто гукнувши свого сина Нараяну, тим самим згадав святе ім’я Господа, Нараяни, і завдяки самій цій згадці про Господа він отримав можливість досягнути найвищої досконалості життя.