20
на ваі сва-пакшо ’сйа віпакша ева в
парасйа мтйор віата сама прадж
та дгвамнам анудгвантй ані
йатг раджсй аніла бгӯта-саґг
на — не; ваі — однак; сва-пакша — спільник; асйа — Верховного Бога-Особи; віпакша — ворог; ева — певно; в — чи; парасйа — Всевишнього; мтйо — у формі часу; віата — входячи; самам — однаково; прадж — у всіх живих істот; там — Його; дгвамнам — рухаючись; анудгванті — ідуть слідом; ані — залежні живі істоти; йатг — як; раджсі — порошинки; анілам — вітер; бгӯта-саґг — інші матеріальні елементи.
Верховний Бог-Особа присутній в матеріальному світів образі вічного часу, залишаючись безстороннім і до всього нейтральним. Ніхто не є Йому спільником, і ніхто не є Йому ворогом. Під впливом чинника часу всі насолоджуються чи страждають через свою власну карму, чи корисливу діяльність. Як під подувом вітру здіймається хмара куряви, так під впливом власної карми жива істота в матеріальному світі страждає чи насолоджується.
ПОЯСНЕННЯ: Хоча Верховний Бог-Особа — це первинна причина всіх причин, Він не відповідає ні за чиї матеріальні страждання чи насолоди. Верховний Господь залишається безстороннім. Люди меншого розуму звинувачують Верховного Господа в упередженості і що тільки через неї один в матеріальному світі насолоджується, а інший страждає. Але цей вірш конкретно каже, що Верховний Господь ні до кого не упереджений. Разом з тим, живі істоти ніколи не мають повної незалежності. Щойно вони проголошують себе незалежними від верховного повелителя, як вони одразу ж опиняються в матеріальному світі і отримують нагоду досхочу намагатися знайти щастя. Матеріальний світ створено для таких заблудлих живих істот, а вони в ньому творять свою власну карму, корисливу діяльність. Користуючись можливостями, які їм дає чинник часу, вони творять власне щастя і нещастя. Кожну істоту колись створюють, якийсь час підтримують і вкінці вбивають. Що стосується трьох цих речей, то Господь безсторонньо посилає їх кожному. Істота страждає чи насолоджується згідно з власною кармою. Власна карма живої істоти визначає, опиниться вона у вищому становищі чи нижчому, буде страждати чи насолоджуватися. Через це живу істоту названо в цьому вірші аніа, що означає «залежна від власної карми». Становище живої істоти можна пояснити за допомогою прикладу: уряд дає всім громадянам однакові можливості для діяльності, але людина може власним вибором поставити себе у зовсім інше становище, де закон обмежуватиме її волю. Цей вірш порівнює час, що приносить людям наслідки їхніх колишніх дій, із вітром, що своїм подувом підіймає пил з землі в повітря. Під час сезону дощів розові хмари однаково проливають потоки води на всі лісові рослини, створюючи сприятливі умови для їхнього росту, але одні рослини приносять солодкі плоди, а інші — гіркі. Так само, Бог дуже милостивий — Він дає однакові можливості всім живим істотам, але вони своїми діями створюють свою карму і внаслідок цього або страждають, або насолоджуються в матеріальному світі.