18
бгакті харау бгаґаваті праваханн аджасрам
нанда-бшпа-калай мухур ардйамна
віклідйамна-хдайа пулакчітґо
нтмнам асмарад асв іті мукта-ліґа
бгактім — віддане служіння; харау — Харі; бгаґаваті — Верховному Богові-Особі; правахан — постійно виконуючи; аджасрам — завжди; нанда — блаженства; бшпа-калай — потоками сліз; муху — знову й знову; ардйамна — охоплений; віклідйамна — танучи; хдайа — його серце; пулака — волосся, що стає дибки; чіта — покрите; аґа — тіло; на — не; тмнам — тіло; асмарат — пам’ятав; асау — він; іті — так; мукта-ліґа — звільнився від тонкого тіла.
Від трансцендентного блаженства з його очей невпинно котилися сльози, серце його тануло, волосся ставало дибки, а тіло проймав дрож. Повністю змінений трансом відданого служіння, Дгрува Махараджа повністю забув про своє тіло і повністю звільнився від матеріального рабства.
ПОЯСНЕННЯ: Коли відданий постійно занурений у віддане служіння — слухаючи про Господа, оспівуючи Його діяння, згадуючи про Нього, поклонячись Божеству й виконуючи інші з дев’яти елементів відданого служіння, в його тілі відбуваються особливі зміни. Ці вісім тілесних змін, відомі як ашта-саттвіка-вікара, показують, що відданий внутрішньо вже досягнув звільнення. Коли відданий повністю забуває про існування свого тіла, його вважають за звільненого. Тіло перестає бути для нього темницею. Його становище порівнюють до кокоса: коли кокос повністю висихає, сам горіх відділяється від оболонки, чи шкаралупи. Якщо його потрясти, можна почути, як горіх калатає, відділившись від шкаралупи. Так само, коли людина повністю занурюється у віддане служіння, вона повністю відділяється від обох матеріальних оболонок, від грубого і тонкого тіла. Дгрува Махараджа досягнув цього рівня, постійно виконуючи віддане служіння. У попередніх віршах «Шрімад-Бгаґаватам» його названо маха-бгаґаватою. Поки людина не стала маха-бгаґаватою, чистим відданим найвищого рівня, ці ознаки не проявляються. Усі ці ознаки проявляв Господь Чайтан’я. Тгакура Харідаса теж проявляв такі зміни в тілі, а також багато інших чистих відданих. Їх не слід імітувати, вони проявляються самі, коли відданий справді досягає високого рівня. Поява цих ознак свідчить про те, що відданий звільнився від матерії. Звичайно, шлях звільнення відразу відкривається перед людиною, щойно вона береться до відданого служіння, так само як кокос, зірваний з дерева, одразу починає висихати — для того, щоб горіх відділився від шкаралупи, потрібен лише час.
Варто відзначити в цьому вірші слово мукта-ліґа. Мукта означає «звільнений», а ліґа означає «тонке тіло». Коли людина вмирає, вона покидає грубе тіла, але своє тонке тіло, складене з розуму, інтелекту й его, вона переносить до нового тіла. Поки вона живе в одному тілі, те саме тіло, за рахунок розумового дозрівання, переводить її з одного щабля життя до іншого (від дитинства до отроцтва і т. д.). Рівнем розумової зрілості дитина відрізняється від юнака, а юнак від старої людини. Отже, під час смерті, тіло змінюється за рахунок тонкого тіла: розум, інтелект і его переносять душу з одного грубого тіла до іншого. Це називається переселення душі. Однак існує інший рівень, на якому жива істота звільняється навіть від тонкого тіла. На цьому рівні вона повністю готова й достойна перейти у трансцендентний, духовний світ.
З опису змін, які відбувалися з тілом Шрі Дгруви Махараджі, видно, що він став цілковито готовим перейти в духовний світ. Відмінність між грубим і тонким тілами проявляється навіть у нашому щоденному житті: під час сну грубе тіло лежить на ліжку, а тонке тіло переносить душу, живу істоту, в інші сфери. Але через те, що життя грубого тіла ще не добігло кінця, тонке тіло повертається і знову входить у грубе тіло. Отже, треба звільнитися не тільки від грубого тіла, але й від тонкого. Ця свобода називається мукта-ліґа.