17
рджанн асдгв-амтйебгйа
чордібгйа прадж нпа
ракшан йатг балі ґханн
іха претйа ча модате
рджан — царю; асдгу — нечестивих; амтйебгйа — від міністрів; чора-дібгйа — від злодіїв та грабіжників; прадж — підданих; нпа — цар; ракшан — захищаючи; йатг — як; балім — податки; ґхан — приймаючи; іха — на цьому світі; претйа — після смерті; ча — і; модате — насолоджується.
Святі особи вели далі: Коли цар захищає підданих від нечестивих міністрів, а також від злодіїв та грабіжників, ці праведні дії дають йому право приймати від підданих податки. Так праведний цар може насолоджуватися і в цьому світі, і після смерті.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш чудово пояснює обов’язки доброчесного царя. Його найперший і найголовніший обов’язок полягає в тому, щоб захищати підданих від злодіїв та грабіжників, а також від чиновників, які нічим не ліпші за злодів та грабіжників. Раніше урядовців призначав сам цар, і їх не могли обрати голосуванням. Тому, якщо цар не був достатньо доброчесним чи суворим, урядовці могли перетворитися на злодіїв та грабіжників і визискувати невинних підданих. Обов’язок царя — стежити за тим, щоб ні в уряді, ні в громадських установах не з’являлися злодії та грабіжники. Якщо цар не може захистити підданих від злодіїв та грабіжників як серед чиновників, так і серед загальної маси людей, він не має права збирати податки. Іншими словами, цар чи уряд може збирати з громадян податки тільки тоді, коли може захистити їх від злодіїв та грабіжників.
Дванадцята пісня «Шрімад-Бгаґаватам» (12.1.40) описує таких злодіїв та шахраїв на урядовій службі. Так сказано: праджс те бгакшайішйанті млеччг рджанйа рӯпіа — «Ці пихаті млеччги [люди, нижчі за шудр], видаючи себе за царів, будуть тиранити свої підданих, а їхні піддані поринуть у гріх і втратять здоровий глузд. Тримаючись лихих звичаїв, піддані будуть нічим не ліпші за своїх правителів». За демократичної доби Калі-юґи все населення опуститься до рівня шудр. Сказано, що практично всі стануть шудрами (калау ӯдра-самбгава). Шудра — це людина четвертого класу, здатн алише служити трьом вищим суспільним класам. Як люди четвертого класу, шудри не мають великого розуму. Самі перебуваючи на найнижчому рівні, люди цієї демократичної доби можуть обрати президентом тільки когось такого самого, як вони самі. Але під керівництвом шудри уряд не може функціонувати належним чином. Керувати країною — це справа другого класу людей, кшатріїв, що повинні діяти під керівництвом святих людей (брахманів), наділених гострим розумом. За інших епох — за Сат’я-юґи, Трета-юґи та Двапара-юґи — загальна маса людей не перебувала на такому низькому рівні і голову уряду ніколи не обирали. Цар тримав у своїх руках найвищу виконавчу владу, і якщо він ловив якогось міністра на крадіжці, наче злодія чи шахрая, він одразу ж або страчував такого міністра, або звільняв з посади. Обов’язком царя було не вагаючись карати на горло нечесних урядовців, так само як він страчував злодіїв та грабіжників. Завдяки царевій суворості й пильності уряд належно функціонував під його керівництвом, а піддані радо сплачували йому податки. Отже, якщо цар не здатний надійно захистити підданих від злодіїв та грабіжників, він не має права збирати з підданих податки, щоб за допомогою цих грошей задовольняти власні чуття. Однак, якщо він захищає підданих від усіх злочинців і збирає з них податки, він спокійно і щасливо живе на цьому світі, а померши, досягає райського царства або навіть Вайкунтги, де ніщо не буде затьмарювати його щастя.