No edit permissions for Ukrainian

46

тасйа вайс ту наішд
ґірі-кнана-ґочар
йенхарадж джйамно
вена-калмашам улбаам

тасйа — його (Нішади); вай — нащадки; ту — тоді; наішд — відомі як найшади; ґірі-кнана — гори й ліси; ґочар — населяючи; йена — бо; ахарат — він взяв на себе; джйамна — народившись; вена — царя Вени; калмашам — всі гріхи; улбаам — жахливі.

З’явившись на світ, він [Нішада] взяв на себе всі гріхи царя Вени. Тому найшади завжди схильні до гріховної діяльності — злодійства, грабіжництва та полювання. Через це їм дозволяють жити тільки в горах і лісах.

ПОЯСНЕННЯ: Найшадам не дозволено жити в містах, бо вони від природи прив’язані до гріху. Через це їхні тіла дуже непривабливі, а їхні заняття гріховні. Однак ми повинні розуміти, що навіть ці грішники (яких іноді називають також кіратами), можуть звільнитися від своєї гріховності й стати найпіднесенішими вайшнавами, якщо отримають милість чистого відданого. Коли людина занурюється в трансцендентне любовне віддане служіння Господу, вона, хоч би якою грішною вона була, здобуває право повернутися додому, до Бога. Треба лише за допомогою відданого служіння звільнитися від усієї скверни. Так кожен може стати гідним повернутися додому, до Бога. Це підтверджує Сам Господь у «Бгаґавад-ґіті» (9.32):

м хі пртга вйапрітйа
йе ’пі сйу ппа-йонайа
стрійо ваійс татг ӯдрс
те ’пі йнті пар ґатім

«О сину Прітги, всі, хто бере притулок у Мені, навіть люди нижчого походження, як-от жінки, вайш’ї [торговці] або шудри [робітники], можуть досягти найвищої мети».

Так закінчуються пояснення Бгактіведанти до «Шрімад-Бгаґаватам», Четвертої пісні, чотирнадцятої глави, яка називається «Історія царя Вени».

« Previous