20
айа бгуво маалам одайдрер
ґоптаіка-віро нарадева-нтга
стгйа джаітра ратгам тта-чпа
парйасйате дакшіато йатгрка
айам — цей цар; бгува — світу; маалам — кулю; -удайа-адре — від гір, де сонце показується найраніше; ґопт — захищатиме; ека — незрівнянний; віра — могутній герой; нара-дева — усіх царів — богів серед людей; нтга — володар; стгйа — стоячи; джаітрам — переможній; ратгам — на своїй колісниці; тта-чпа — тримаючи лук; парйасйате — об’їжджатиме; дакшіата — з півдня; йатг — як; арка — сонце.
Цей цар, наділений незрівнянною могутністю й героїзмом, не матиме жодного суперника. Мандруючи земною кулею на своїй звитяжній колісниці, з непереможним луком у руці, він буде схожий на сонце, яке проходить по своїй орбіті південною стороною неба.
ПОЯСНЕННЯ: Слово йатгрка в цьому вірші вказує на те, що Сонце не стоїть на місці, а обертається по своїй орбіті, яку визначає Верховний Бог-Особа. Це підтверджує «Брахма-самхіта» й інші вірші «Шрімад-Бгаґаватам». У П’ятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що Сонце рухається по своїй орбіті зі швидкістю двадцять шість тисяч кілометрів на секунду. А в «Брахма-самхіті» сказано: йасйджай бграматі самбгта-кла-чакра — Сонце обертається по своїй орбіті згідно з волею Верховного Бога-Особи. З цього всього видно, що Сонце не стоїть на місці. Що ж до Прітгу Махараджі, тут сказано, що його влада буде поширюватися на весь світ. Гори в Гімалаях, з яких найраніше видно схід сонця, називаються удайчала або удайдрі. Тут сказано, що влада Прітгу Махараджі буде простягатися від Гімалаїв до берегів усіх океанів та морів. Іншими словами, він буде правити над усією планетою.
Інше важливе слово в цьому вірші — це нарадева. Як ішлося в попередніх віршах, достойного царя — чи це Махараджа Прітгу, чи це будь-який інший цар, який ідеально править державою — слід вважати за Бога в людській подобі. За ведичною культурою царя шанують, як Верховного Бога-Особу, тому що він виконує роль представника Нараяни, захисника всіх залежних істот. Тому царя називають нтга, або володар. Навіть Санатана Ґосвамі шанував Наваба Хусейна Шаха як нарадеву, хоча Наваб був мусульманин. Отже, цар чи голова уряду, повинен вміти так правити державою, щоб піддані шанували його як Бога в людській подобі. Це досконалість для голови держави чи уряду.