10–11
вайа рджа джгаребгітапт
йатгґнін коара-стгена вкш
твм адйа йт араа арайа
йа сдгіто втті-кара патір на
тан но бгавн іхату ртаве ’нна
кшудгрдітн нарадева-дева
йван на накшймаха уджджгітордж
врт-патіс тва кіла лока-пла
вайам — ми; рджан — царю; джгареа — вогнем голоду; абгітапт — замучені; йатг — як; аґнін — вогнем; коара-стгена — в дуплі; вкш — дерева; твм — до тебе; адйа — сьогодні; йт — ми прийли; араам — притулок; арайам — гідний того, щоб віддатися під твій притулок; йа — хто; сдгіта — призначений; втті-кара — хто дає роботу; паті — господар; на — наш; тат — тому; на — нам; бгавн — Твоя Величність; іхату — постарайся, будь ласка; ртаве — дати; аннам — збіжжя; кшудг — голодом; ардітнм — страждаючи; нара-дева-дева — владико всіх царів; йват на — щоб не; накшймахе — ми загинули; уджджгіта — позбавлені; ӯрдж — збіжжя; врт — працю; паті — хто дарує; твам — ти; кіла — справді; лока-пла — опікун підданих.
Дорогий царю, як дерево, в дуплі якого палає вогонь, поступово засихає, ми згораємо від вогню голоду, що палає в наших животах. Ти захищаєш віддані тобі душі, а крім того, тебе поставили володарем, що дбає, аби ми всі мали можливість заробити на прожиток. Тому ми шукаємо в тебе притулку. Ти не лише цар, але й втілення Бога. Насправді, ти цар усіх царів. Ти можеш дати всім нам можливість добути засоби до існування, бо ти наш роботодавець. Отож, царю всіх царів, будь ласка, врятуй нас від голоду, справедливо забезпечивши всіх збіжжям. Будь ласка, подбай про нас, щоб ми не загинули від голоду.
ПОЯСНЕННЯ: Цар мусить стежити за тим, щоб усі суспільні стани, тобто брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри, виконували свої обов’язки. Брахмани мусять обрати гідного царя, а цар мусить піклуватися про те, щоб усі варни — брахмани, кшатрії, вайш’ї та шудри — ретельно виконували визначені для них обов’язки. Тут зазначено, що хоча люди мали змогу виконувати свої обов’язки, вони все одно були безробітні. Ніхто не ледарював, однак все одно їм не вдавалося виростити достатню кількість продуктів, щоб вгамувати голод. За такого скрутного становища люди повинні звернутися до голови держави — президента чи царя, а він повинен відразу ж ужити заходів, щоб полегшити страждання народу.