6
пур сш хй ошадгайо
брахма й вімпате
бгуджйамн май дш
асадбгір адгта-вратаі
пур — в минулому; сш — створені; хі — певно; ошадгайа — трави та збіжжя; брахма — Господом Брахмою; й — всі ті, хто; вім-пате — царю; бгуджйамн — якою насолоджувалися; май — мною; дш — побачено; асадбгі — невідданими; адгта-вратаі — що не виконують ніякої духовної діяльності.
Дорогий царю, усе насіння, коріння, зілля та збіжжя, що створив колись Господь Брахма, нині використовують невіддані, які не мають ніякого духовного знання.
ПОЯСНЕННЯ: Господь Брахма створив матеріальний світ для живих істот, але, згідно з первісним задумом творця, всі живі істоти, які приходять у цей світ з бажанням домінувати й задовольняти чуття, повинні діяти за вказівками Господа Брахми, викладеними у Ведах і призначеними допомогти живим істотам врешті-решт покинути матеріальний світ і повернутися додому, до Бога. Земля щедро дарує все потрібне для життя: плоди, квіти, дерева, зерно, тварин та продукти життєдіяльності тварин, — однак ці всі дари створено для того, щоб офірувати їх у жертвопринесення для задоволення Верховного Бога-Особи, Вішну. Але, Земля в образі корови скаржиться тут, що ці всі природні дари використовують невіддані, які не мають жодного наміру розвивати духовне знання. Хоча в землі криються безмежні сили, завдяки яким вона може родити скільки завгодно зерна, плодів та квітів, але коли цими дарами зловживають невіддані, які не мають ніяких духовних цілей у житті, земля сама перестає родити. Все належить Верховному Богові-Особі, і все можна використати для Його задоволення. Живим істотам не слід нічого використовувати для задоволення власних чуттів. Матеріальна природа діє тільки згідно з цим принципом, що лежить в основі створення матеріального світу.
Варто відзначити вжиті в цьому вірші слова асадбгі і адгта-вратаі. Слово асадбгі стосується невідданих. «Бгаґавад-ґіта» називає невідданих душкрітінами (лиходіями), мудгами (віслюками, або дурнями), нарадгамами (найницішими з людей) і майаяпахріта-ґ’янами (тими, в кого відібрала знання ілюзорна енерґія). Таких людей називають асат, або невідданими. Невідданих називають також ґріха-вратами, тоді як відданих називають дгріта-вратами. Весь задум Вед полягає в тому, щоб із заблудлих зумовлених душ, які прийшли підкорювати матеріальну природу, виховати дгріта-врат. Це означає, що вони повинні скласти обітницю задовольняти свої чуття і насолоджуватися матеріальним життям, спочатку задовольнивши чуття Верховного Господа. Діяльінсть, призначена для задоволення чуттів Верховного Господа, називається кшртге ’кгіла-чеш. Людина, яка діє за цим принципом, не уникає жодної діяльності, але виконує її тільки для задоволення Крішни. В «Бгаґавад-ґіті» таку діяльність названо йаджртгт карма. Слово йаджа вказує на Господа Вішну. Ми повинні діяти тільки задля Його задоволення. Однак за нинішніх часів, за Калі-юґи, люди зовсім забули про Вішну і діють тільки задля задоволення власних чуттів. Занурені в таку діяльність люди поступово зубожіють, тому що вони не мають права задовольняти власні чуття тим, що призначене для насолоди Верховного Господа. Якщо вони не втримаються від таких дій, це закінчиться тим, що вони житимуть у злиднях і не матимуть ні зерна, ні плодів, ні квітів. У Дванадцятій пісні «Бгаґаватам» сказано, що під кінець Калі-юґи люди будуть такими грішними, що в них більше не буде ні пшениці, ні будь-якого іншого збіжжя, ні цукрової тростини, ні молока.