22
віра чвам упдйа
піт-йаджам атгвраджат
тад авадйа харе рӯпа
джаґхур джна-дурбал
віра — син царя Прітгу; ча — також; авам — коня; упдйа — взявши; піт-йаджам — на місце жертвопринесення, яке проводив його батько; атга — потім; авраджат — пішов; тат — той; авадйам — ганебний; харе — Індри; рӯпам — одяг; джаґху — взяли; джна-дурбал — люди невеликого знання.
Великий герой, Віджіташва, син царя Прітгу, знову забрав коня й повернувся на місце жертвопринесення, яке виконував його батько. Від того часу певна категорія людей, вбогих на розум, стала вбиратися в одяг псевдосанн’ясі, який запровадив цар Індра.
ПОЯСНЕННЯ: Санн’ясі з непам’ятних часів носять тріданду. Згодом Шанкарачар’я запровадив екаданді-санн’ясу. Тріданді-санн’ясі — це санн’ясі-вайшнава, тоді як екаданді-санн’ясі — це санн’ясі-майаваді. Є також багато інших різновидів санн’ясі, які не спираються на ведичні приписи. Захищаючись від нападу Віджіташви, могутнього сина царя Прітгу, Індра поклав початок одному з різновидів псевдо-санн’яси. Існує багато різновидів санн’ясі. Деякі з них ходять голими, деякі, відомі як капаліки, носять череп і тризуб. Всі такі форми санн’яси неавторитетні і були запроваджені за якихось випадкових обставин, однак люди невеликого розуму схиляються перед такими псевдо-санн’ясі і приймають їхню претензії за чисту монету, хоча ті насправді неспроможні провадити когось у духовному житті. Деякі місіонерські організації, нехтуючи ведичними приписами, запроваджують категорію санн’ясі, які прив’язані до гріховної діяльності. До гріховної діяльності, забороненої в шастрах, належить незаконний секс, вживання дурманних речовин, м’ясоїдство і азартні ігри. Новітні так звані санн’ясі не утримуються від жодного з цих гріхів. Вони їдять м’ясо, рибу, яйця і, насправді, важко знайти щось таке, чого вони не їдять. Іноді вони п’ють вино, виправдовуючись тим, що, мовляв, у холодних північних країнах, які лежать недалеко від Арктики, неможливо обійтися без алкоголю, риби й м’яса. Під гаслом служіння бідним, ці санн’ясі залучають до цих усіх гріхів також інших людей. Внаслідок цього нещасні тварині, зарізані й пошматовані, опиняються в животах таких санн’ясі. Як пояснюють подальші вірші, такі санн’ясі — це, насправді, пакганді. Ведична література проголошує, що кожен, хто ставить Господа Нараяну на один рівень з Господом Шівою чи Господом Брахмою, стає пакганді. Це сказано в Пуранах:
йас ту нрйаа дева
брахма-рудрді-даіватаі
саматвенаіва вікшета
са пшаі бгавед дгрувам
За Калі-юґи пакганді стає дуже багато. Але Господь Шрі Чайтан’я Махапрабгу постарався винищити цих усіх пакганді, запровадивши рух санкіртани. Ті, хто скористається з нагоди й приєднається до руху санкіртани, який поширює Міжнародне товариство свідомості Крішни, зможуть врятуватися від впливу таких пакганді.