37
бгавн парітртум іхватіро
дгарма джанн самайнурӯпам
венпачрд авалуптам адйа
тад-дехато вішу-калсі ваінйа
бгавн — твоя величність; парітртум — врятувати; іха — в цьмоу світі; аватіра — втілився; дгармам — релігію; джаннм — людей; самайа-анурӯпам — відповідно до часу й обставин; вена-апачрт — неправедними діями царя Вени; авалуптам — майже знищену; адйа — тепер; тат — його; дехата — з тіла; вішу — Господа Вішну; кал — частка довершеної частки; асі — ти є; ваінйа — сину царя Вени.
О царю, сину царя Вени, ти часткове поширення Господа Вішну. Через неправедну діяльність царя Вени релігія зникла в цьому світі, і тоді, з огляду на потреби часу, з’явився ти, як втілення Господа Вішну. Ти з’явився з тіла царя Вени для того, щоб врятувати релігійні засади.
ПОЯСНЕННЯ: Про те, що Господь Вішну вбиває демонів і захищає вірних, згадано в «Бгаґавад-ґіті» (4.8):
парітрйа сдгӯн
вінйа ча душктм
дгарма-састгпанртгйа
самбгавмі йуґе йуґе
«Я з’являюсь Сам із віку в вік, щоб звільнити праведників і знищити лиходіїв, а також відновити релігійні засади».
У двох руках Господь Вішну завжди тримає булаву й чакру, щоб вбивати демонів, в інших двох руках Він тримає мушлю та лотос, щоб захищати Своїх відданих. Коли втілення Господа з’являється в цьому всесвіті чи на цій планеті, Господь одночасно вбиває демонів і захищає відданих. Іноді Господь Вішну приходить як Господь Крішна чи як Господь Рама. Усі ці втілення згадано в шастрах. Іноді Він з’являється в образі шакт’явеша-аватари, як оце Господь Будда. Як зазначено раніше, шакт’явеша-аватари — це втілення могутності Вішну, якою Він наділяє ту чи іншу живу істоту. Живі істоти теж становлять невід’ємні частки Господа Вішну, але в них немає такої могутності, тому, коли жива істота сходить як втілення Вішну, вона отримує від Господа особливу могутність.
Коли царя Прітгу називають втіленням Господа Вішну, це означає, що він шакт’явеша-аватара, частка Господа Вішну, наділена особливою могутністю Господа. Кожна жива істота, що виконує роль втілення Господа Вішну, отримує від Господа Вішну силу поширювати вчення бгакті. Такі особи можуть діяти, як Господь Вішну, логічно розбиваючи арґументи демонів і проповідуючи вчення бгакті згідно з засадами шастр. Як видно з наведеного вірша «Бгаґавад-ґіти», коли якась людина з надзвичайним успіхом поширює вчення бгакті, це означає, що Господь Вішну, чи Господь Крішна, наділив її особливою могутністю. «Чайтан’я-чарітамріта» (Ант’я, 7.11) підтверджує це: кша-акті він нахе тра правартана — неможливо доносити до людей славу святого імені Господа, не отримавши від Нього особливих повноважень. Той, хто критикує таку вповноважену особу чи вишукує в ній вади, ображає Господа Вішну й заслуговує кари. Навіть якщо такі блюзніри вдягаються в шати вайшнави, маскуючись тілакою та малою, Господь ніколи не дарує їм образи чистого вайшнави. В шастрах є багато підтверджень цьому.