16
тасм унмда-нтгйа
наша-аучйа дурхде
датт бата май сдгві
чодіте парамешгін
тасмаі — йому; унмда-нтгйа — повелителю привидів; наша-аучйа — що втратив будь-яку чистоту; дурхде — чиє серце сповнене скверни; датт — віддана; бата — ой, леле; май — мною; сдгві — Саті; чодіте — на прохання; парамешгін — верховним вчителем (Брахмою).
На прохання Господа Брахми я видав свою цнотливу дочку за нього, хоча він не знає, що таке чистота, а його серце повне скверни.
ПОЯСНЕННЯ: Обов’язок батьків — видати дочок за достойних чоловіків, які своєю чистотою, ввічливістю, багатством, соціальним становищем тощо гідні їхньої родини. Дакша шкодував, що на прохання Брахми, свого батька, видав дочку за особу, яка, на його думку, не була ницою. Через гнів він навіть не хотів визнавати, що про це попрохав його батько. Замість того він назвав Брахму словом парамешгі, що означає «найвищий вчитель у всесвіті». Охоплений гнівом, він навіть не хотів визнати Брахму за батька. Іншими словами, він звинуватив у невігластві навіть Брахму, тому що той порадив Дакші видати свою чарівну дочку за таке нице створіння. Гнів повністю відбирає в людини пам’ять, і тому Дакша в гніві не лише звинуватив великого Господа Шіву, але й дорікнув власному батькові, Господу Брахмі, за помилкову, як він вважав, пораду віддати дочку за Господа Шіву.