31

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» Верховний Бог-Особа, Крішна, проголошує, що Він батько всіх живих істот, хоч би в яких видах життя вони перебували. Існує 8 400 000 різних видів життя, і Господь Крішна проголошує, що Він батько їх усіх. Живі істоти    —    це невід’ємні частки Верховного Бога-Особи, а отже всі вони    —    діти Господа. Дбаючи про добро цих істот, що уявляють себе здатними панувати над матеріальною природою, Господь дає їм Веди, які вчать їх правильно жити. Отже, Веди не створила жодна людина чи півбог, включно з першим живим створінням, Брахмою, і тому їх називають апаурушея. Брахма не є творцем чи автором Вед. Він теж одна з живих істот матеріального світу і тому неспроможний написати чи повідати Веди самотужки.

Кожна жива істота в матеріальному світі хибує на чотири вади: вона робить помилки, сприймає щось одне за щось інше, обдурює і має недосконалі чуття. Однак Веди не є витвір жодного живого створіння в матеріальному світі. Тому їх називають апаурушея. Ніхто не може знайти в історії момент їхньої появи. Звичайно, сучасне людство не знає точної історії світу і не володіє достовірними фактами щодо подій, які відбувалися більш як три тисячі років тому. Але час створення Вед неможливо визначити тому, що їх не створила жодна жива істота матеріального світу. Усі інші філософські вчення сповнені хиб, тому що їх створили чи проголосили люди або півбоги, що самі належать до витворів матеріального світу, але «Бгаґавад-ґіта» є апаурушея. Її повідала не якась людина чи півбог матеріального творіння, її повідав Господь Крішна, що перебуває поза матеріальним творінням. Це визнають такі видатні філософи, як Шанкарачар’я, не кажучи вже за інших ачарій, як оце Рамануджачар’я і Мадгвачар’я.

Шанкарачар’я визнає трансцендентне становище Нараяни і Крішни, і Сам Господь Крішна теж проголошує в «Бгаґавад-ґіті»: аха сарвасйа прабгаво матта сарва правартате    —    «Я джерело всього, із Мене походить все суще». Цей матеріальний світ разом із Брахмою, Шівою та рештою півбогів, створив Він, тому що все походить із Нього. Він пояснює також, що мета всіх Вед полягає в тому, щоб допомогти пізнати Його (ведаі ча сарваір ахам ева ведйа). Він предвічний веда-віт, знавець Вед, і веданта-кріт, творець «Веданти». Веди уклав не Брахма.

На самому початку «Шрімад-Бгаґаватам» сказано: тене брахма хд    —    Брахма отримав ведичне знання від Верховної Абсолютної Істини, Бога-Особи, в своєму серці. Отже, за доказ того, що ведичне знання вільне від будь-яких хиб, помилок, ілюзії, обману й недосконалості, служить те, що його виклав Верховний Бог-Особа, Джанардана, і таким чином його передають з непам’ятних часів, починаючи від Брахми. Ведичну релігію, тобто засади Вед, практикувала висококультурна людність Індії з непам’ятних часів. В історії неможливо знайти момент, коли ведична релігія виникла. Отже, вона санатана (вічна), і критику Вед прирівнюють до атеїзму. У цьому вірші Веди названо словом сету, що означає «міст». Якщо людина хоче досягнути духовного стану, їй треба подолати океан невігластва, і Веди є тим мостом, яким можна перейти цей величезний океан.

Веди пояснюють, як розділити людське суспільство на чотири стани, відповідно до якостей і фахових схильностей людей. Це глибоко наукова система, що теж є санатана (вічна), бо ніхто не може знайти її початку і вона ніколи не припинить свого існування. Знищити систему варн та ашрамів, чи різних каст і станів, неможливо. Наприклад, в суспільстві завжди існує прошарок людей, яких визнають за інтеліґенцію і які виявляють цікавість до філософії та духовної науки, хоча вони можуть і не називати себе брахманами.Так само завжди існує клас людей, схильних організовувати щось і керувати іншими. У ведичному суспільстві цих наділених войовничим духом людей називали кшатріями. Так само всюди є клас людей, яких цікавить економічний розвиток, бізнес, промисловість і гроші. Їх називають вайш’ями. І завжди є ще один клас людей, які не схильні до інтелектуальної роботи, не мають войовничого духу і не мають здібностей до комерції, але можуть просто служити іншим. Їх називають шудрами, або робітниками. Ця система є санатана, вона існує з непам’ятних часів і так само існуватиме далі. У світі немає сили, яка могла б знищити її. Отож санатана-дгарма вічна за своєю природою. Дотримуючись цих ведичних засад, можна піднятися на найвищий рівень духовного життя.

Як уже сказано, в минулому за цією системою жили мудреці, отож дотримуватися ведичних засад означає дотримуватися традиційних суспільних звичаїв. Однак послідовники Господа Шіви, які пиячать, які прив’язані до наркотиків та сексу, які не миються і курять ґанджу, порушують усі норми людського життя. Підсумовуючи, можна сказати, що люди, які йдуть проти ведичних засад, самі являють собою доказ авторитетності Вед, бо порушуючи ведичні засади, вони стають подібними до тварин. Вже сам їхній тваринний рівень доводить вищу природу ведичних приписів.