35

ПОЯСНЕННЯ: Після того як Дакша, а після нього Господь Шіва покинули місце жертвопринесення, саме жертвопринесення не зупинилося. Мудреці рік за роком проводили його, щоб задовольнити Верховного Господа. Відсутність Шіви й Дакші не перешкодила жертвопринесенню, і мудреці далі виконували свої обов’язки. Іншими словами, з цього можна зробити висновок, що якщо людина не поклоняється півбогам, навіть таким могутнім як Господь Шіва і Брахма, то вона все одно може задовольнити Верховного Бога-Особу. Це підтверджено в «Бгаґавад-ґіті» (7.20): кмаіс таіс таір хта-джн прападйанте ’нйа-деват. Люди, які діють під впливом хіті й жадібності, звертаються до півбогів, прагнучи отримати якусь матеріальну вигоду. «Бгаґавад-ґіта» використовує також слова нсті буддгі, що означають «люди, які втратили здоровий глузд чи інтелект». Тільки такі люди йдуть до півбогів, бажаючи якогось матеріального зиску. Звичайно, це не означає, що півбогів не треба шанувати. Їх треба шанувати, але їм не потрібно поклонятися. Чесна людина шанує уряд, але їй не потрібно підкуповувати хабарями урядових службовців. Давати хабарі забороняє закон. І якщо людина не дає службовцям хабарів, це не означає, що вона їх не поважає. Так само людині, яка присвятила себе трансцендентному любовному служінню Верховному Господу, немає потреби поклонятися будь-кому з півбогів, хоча вона й не відчуває зневаги до них. В іншому місці «Бгаґавад-ґіти» (9.23) сказано: йе ’пй анйа-деват-бгакт йаджанте раддгайнвіт. Господь каже, що той, хто поклоняється півбогам, теж поклоняється Йому, але це поклоніння є авідгі-пӯрвакам, тобто не відповідає реґулівним приписам. Приписи велять поклонятися Верховному Богові-Особі. Поклоніння півбогам може бути непрямим поклонінням Богові-Особі, але воно суперечить приписам. Коли людина поклоняється Верховному Господу, вона само собою служить всім півбогам, бо вони невід’ємні частки сукупного цілого. Коли людина поливає корінь дерева, тоді всі його частини, всі листки й гілки само собою отримують поживу, і коли людина постачає їжею шлунок, отримують поживу всі його частини: руки, ноги, пальці тощо. Отже, поклоняючись Верховному Богові-Особі, людина може задовольнити всіх півбогів, але коли вона поклоняється півбогам, вона не виконує належного поклоніння Верховному Господу. Тому поклоніння півбогам є порушенням приписів і зневагою до писань.

За цієї епохи Калі практично неможливо виконувати дева-яґ’ї, або жертвопринесення для задоволення півбогів. Тому для цієї епохи «Шрімад-Бгаґаватам» радить санкіртана-яґ’ю. Йаджаі сакіртана-прйаір йаджанті хі сумедгаса (Бгаґ. 11.5.32)    —    «За цієї епохи розумні люди досягають досконалості всіх яґій просто потворюючи Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе». Тасмін туше джаґат туша    —    «Коли задоволений Господь Вішну, всі півбоги, що суть частки Верховного Господа, теж задоволені».