11

ПОЯСНЕННЯ: Мандри Пуранджани схожі на мандри сучасних хіппі. Більшість хіппі походять із заможних сімей і мають грошовитих батьків. Мало хто з них був злидарем. Але так чи інакше вони залишають опіку своїх багатих батьків і пускаються в мандри усім світом. Як сказано в цьому вірші, жива істота хоче стати прабгу, паном. Слово прабгу означає «пан», але насправді жива істота не є паном, вона вічний слуга Бога. Коли жива істота залишає опіку Бога, Крішни, і намагається сама стати незалежним прабгу, вона починає мандрувати усім творінням. У творінні налічують 8 400 000 видів життя, а також мільйони і трильйони планет. Жива істота блукає різними тілами і різними планетами, як цар Пуранджана, що маднрував усім світом, шукаючи придатного місця для життя.

Шрі Нароттама даса Тгакура каже у своїй пісні: карма-ка, джна-ка, кевала вішера бга    —    «Шляхи карма-канди [корисливої діяльності] і ґ’яна-канди [умоглядних роздумів] подібні до жбанів з сильною отрутою». Амта балій йеб кгйа, нн йоні сад пгіре    —    «Той, хто переплутав цю отруту з нектаром і випив її, змушений блукати різними видами життя». Кадарйа бгакшаа каре    —    «Потрапляючи в різні тіла, він їсть усіляку гидоту». Наприклад, коли жива істота потрапляє в тіло свині, вона їсть випорожнення. Коли жива істота потрапляє в тіло ворони, вона їсть усілякі покидьки, не гидуючи навіть гноєм та слизом і відчуваючи від того велику насолоду. Отож Нароттама даса Тгакура застерігає, що необережній живій істоті доводиться переходити з тіла в тіло й поїдати всіляку гидоту. Коли ж їй не вдається знайти щастя, вона поринає у відчай або переймає звички хіппі.

У цьому вірші сказано (на анурӯпам), що царю ніяк не вдавалося знайти місця, яке б йому підходило. Живій істоті не вдається знайти таке місце, тому що в матеріальному світі немає придатних умов для духовної душі, отож жива істота не відчуває щастя у жодній формі життя й на жодній планеті матеріального світу. Як сказано в цьому вірші, жива істота хоче стати незалежним прабгу, але щойно вона облишає ці думки і стає слугою Бога, Крішни, вона відразу ж стає щасливою. Тому Шріла Бгактівінода Тгакура каже у своїй пісні:

«Дорога жива істото, чому ти віддаєшся на волю хвиль майі?  » У «Бгаґавад-ґіті» (18.61) сказано:

«Верховний Господь перебуває в серці кожного, Арджуно, і керує блуканнями всіх живих істот, що наче сидять у машині, зробленій з матеріальної енерґії».

Сидячи в машині матеріального тіла, жива істота мандрує різними видами життя на численних планетах. Тому Бгактівінода Тгакура запитує живу істоту, чому вона прив’язується до цих машин у формі матеріальних тіл і дозволяє їм нав’язувати собі ті чи інші умови. Він радить їй вийти з-під влади хвиль майі, віддавшись Крішні:

Коли ж ми звертаємося до Крішни, Він радить нам:

«Покинь усі різновиди релігії і просто віддайся Мені. Я звільню тебе від усіх гріхів. Не бійся» (18.66).

Таким чином ми відразу ж звільняємося від блукання з тіла в тіло, з планети на планету. Шрі Чайтан’я Махапрабгу каже: брахма бграміте кона бгґйавн джва (Ч.-ч. Мадг’я 19.151)    —    якщо живій істоті пощастить у своїх мандрах зустріти відданих і завдяки їхнім благословенням здобути свідомість Крішни, тоді починається її справжнє життя. Рух свідомості Крішни дає всім заблудлим живим істотам нагоду знайти притулок у Крішні і таким чином стати щасливими.

Окремої уваги в цьому вірші заслуговують слова віман іва. У матеріальному світі тривога не полишає навіть могутнього царя райських планет. Якщо навіть Господь Брахма завжди сповнений тривоги, що тоді вже казати за про звичайних живих істот, які живуть на цій планеті? «Бгаґавад-ґіта» (8.16) підтверджує це:

«Всі планети матеріального світу, починаючи з найвищої й закінчуючи найнижчою,    —    це обитель страждань, де знову й знову повторюються народження і смерть». В матеріальному світі жива істота ніколи не може знайти задоволення. Навіть посівши становище Брахми, Індри або Чандри, вона сповнена тривог просто через те, що сподівається знайти щастя в матеріальному світі.