1

ПОЯСНЕННЯ: Після полювання в лісі цар Пуранджана повернувся додому, помився, гарно попоїв, а тоді, відновивши таким чином сили, став шукати свою дружину. Коли він побачив, що вона лежить на голій землі, не вбрана як слід, виглядаючи так, немов її всі покинули, він дуже засмутився. Тоді він відчув потяг до неї і став насолоджуватися її товариством. Як цар Пуранджана захопився полюванням у лісі, так само жива істота в матеріальному світі поринає в гріховну діяльність.

Існують різні релігійні методи, які очищують живу істоту від гріховної діяльності. До них належать яґ’я, врата й дана, тобто приносити жертви, виконувати пов’язані з релігійними ритуалами обітниці й роздавати милостиню та дари. Так можна звільнитися від наслідків гріховного життя й одночасно пробудити свою одвічну свідомість Крішни. Повернувшись додому, омившись і гарно попоївши, цар Пуранджана повернув собі нормальну свідомість сімейної людини. Іншими словами, впорядковане сімейне життя, засноване на ведичних приписах, ліпше за безвідповідальне гріховне життя. Якщо чоловік і жінка об’єднуються у свідомості Крішни й живуть у злагоді, це дуже гарно. Однак, якщо чоловік занадто прив’язується до своєї дуржини й забуває обов’язок свого життя, він знову заплутується в тенетах матеріалістичного життя. З огляду на це Шріла Рупа Ґосвамі радить: ансактасйа вішайн («Бгакті-расамріта-сіндгу» 1.2.255). Чоловік і жінка можуть жити разом, не прив’язуючись до статевого життя, задля того щоб проґресувати в духовному житті. Чоловік повинен присвятити себе відданому служінню, а дружина повинна бути вірною й релігійною, згідно з ведичними приписами. Однак, якщо через статеве чоловік занадто прив’язується до жінки, його становище стає дуже небезпечним. Назагал жінки дуже любострасні. Сказано, що в жінки статевий потяг вдев’яторо сильніший, ніж у чоловіка. Тому обов’язок чоловіка полягає в тому, щоб тримати жінку в руках, задовольняючи її бажання, даруючи прикраси, забезпечуючи їй гарну їжу, купуючи для неї гарний одяг і залучаючи її до релігійної діяльності. Звичайно, в жінки повинно бути кілька дітей, щоб вона не турбувала чоловіка. На жаль, якщо чоловік прив’язується до жінки тільки через статеві насолоди, таке сімейне життя стає ганебним.

Великий політик Чанак’я Пандіт сказав: бгрй рӯпаваті атру    —    гарна дружина є ворогом для чоловіка. Звичайно, будь-яка жінка    —    красуня в очах свого чоловіка. Іншим вона може здаватися не дуже вродливою, але чоловік, приваблюючись до неї, завжди бачить у ній велику красуню. Якщо жінка здається чоловікові дуже вродливою, з цього можна зробити висновок, що він занадто прив’язаний до неї. Ця прив’язаність засновується на статевому потязі. Весь світ перебуває під владою двох ґун матеріальної природи: раджо-ґуни й тамо-ґуни, тобто пристрасті й невігластва. Загалом жінки дуже пристрасні й не вирізняються гострим інтелектом. Тому чоловік повинен старатися так чи інакше не підпадати під вплив їхньої пристрасті й невігластва. Практикуючи бгакті-йоґу, тобто віддане служіння, чоловік може піднятися на рівень добра. Якщо чоловік, перебуваючи в ґуні добра, зможе керувати своєю дружиною, що перебуває під впливом пристрасті й невігластва, вона отримує від цього благо. Забуваючи про свою природну схильність до пристрасті й невігластва, жінка стає покірливою й вірною чоловікові, що перебуває в ґуні добра. Їхнє життя стає дуже достойним. Тоді інтелект і чоловіка, і жінки гарно співпрацює, і вони можуть швидко рухатися вперед шляхом духовного пізнання. В протилежному випадку, коли чоловік потрапляє під вплив дружини й жертвує ґуною добра, він стає підвладним пристрасті й невігластву. Тоді їхнє існування осквернюється.

Отже, сімейне життя ліпше за безвідповідальне гріховне життя, але, якщо чоловік підпорядковується дружині, він знову сильно занурюється в матеріалістичне життя. Таким чином пута матеріального рабства затягуються на чоловікові ще міцніше. Тому, згідно з ведичною культурою, чоловікові радять в певному віці покинути сімейне життя і стати ванапрастгою чи санн’ясі.