12
йуктешв ева праматтасйа
куумбсакта-четаса
сасда са ваі кло
йо ’прійа прійа-йошітм
йуктешу — до сприятливої діяльності; евам — так; праматтасйа — недбалий; куумба — до родини; сакта — прив’язана; четаса — свідомість; сасда — прибув; са — той; ваі — певно; кла — час; йа — який; апрійа — не дуже приємний; прійа-йошітм — для тих, хто прив’язаний до жінок.
Так цар Пуранджана, глибоко прив’язаний до корисливої діяльності [карма-кандії] й до родини, і з оскверненою свідомістю, врешті діждався часу, який не дуже тішить людей, надмірно прив’язаних до матеріальних речей.
ПОЯСНЕННЯ: Слова прійа-йошітм і апрійа, вжиті в цьому вірші, заслуговують окремої уваги. Слово йошіт означає «жінка», а прійа означає «дорогий», або «приємний». Перспектива смерті не дуже тішить тих, хто надмірно прив’язаний до матеріальної насолоди, вершину якої становить секс. Щодо цього розповідають одну повчальну історію. Якось, простуючи собі дорогою, один святий зустрів царевича, і благословив його: «Любий царевичу, живи й не вмирай!» Незабаром мудрець зустрів святу людину і сказав йому: «Хочеш — живи, а хочеш — вмирай!» Згодом мудрець здибав відданого-брахмачарі, і благословив його: «Любий відданий, помри негайно!» Врешті-решт мудрець зустрів мисливця, і сказав йому: «Не живи і не вмирай». Суть історії в тому, що люди пристрасні й прив’язані до чуттєвої насолоди не бажають помирати. Зазвичай, а царевича досить грошей для того, щоб тішити чуття. Тому великий мудрець побажав йому жити вічно, адже за життя той може насолоджуватися, а після смерті муситиме піти в пекло. Відданий-брахмачарі провадив життя суворих аскез і покут, щоб повернутися до Бога, і через те мудрець побажав йому померти відразу ж і більше не виснажувати себе, пішовши назад, додому, до Бога. А святий може або жити далі, або померти, бо за життя він служить Господу, і після смерті він теж служить Господу. Тому для святого відданого немає різниці між цим життям і наступним, бо в обох він служить Господу. Що ж до мисливця, то він живе жахливим життям, вбиваючи тварин, і після смерті піде до пекла, отож йому ліпше не жити й не вмирати.
Врешті-решт до царя Пуранджани прийшла старість. В старості чуття втрачають силу, і, хоча старій людині хочеться чуттєвих насолод, а насамперед сексуальних, вона дуже страждає, бо її знаряддя насолоди більше не функціонують. Такі прив’язані до чуттєвої втіхи люди ніколи не готові до смерті. Вони хочуть ще і ще і намагаються продовжити собі життя за допомогою так званих наукових досягнень. Деякі обмежені російські вчені теж проголосили, що за допомогою наукового проґресу зроблять людину безсмертною. Нинішнє суспільство йде за такими шаленцями. Однак жорстока смерть приходить до всіх і забирає навіть тих, хто бажає жити вічно. Прикладом такого умонастрою був Хіран’якашіпу, але, коли прийшов час, Господь сам убив його в одну мить.