24

ПОЯСНЕННЯ: Слова йаваннм шабгам стосуються до царя яванів. На санскриті слова явана і млеччга вказують на людей, які не дотримуються ведичних засад. За ведичними засадами, людина повинна вставати вдосвіта, митися, повторювати Харе Крішна, проводити манґала-араті для Божеств, вивчати ведичні писання, їсти прасад, вдягати й прикрашати Божества. Також вона повинна збирати гроші на храмові витрати, а якщо вона має сім’ю, вона повинна ходити на роботу й виконувати обов’язки, визначені для брахмани, кшатрії, вайш’ї чи шудри. Таким чином треба жити життям, присвяченим пізнанню духа. В цьому полягає ведична культура. Того, хто не дотримується усіх цих приписів, називають яваною чи млеччгою. Буде помилкою вважати, що ці слова позначають певні класи людей в певних країнах. Ця класифікація не має нічого спільного з національністю. Того, хто не дотримується ведичних засад, живе він в Індії, чи за її межами, називають яваною чи млеччгою. Той, хто не дотримується правил гігієни, визначених у ведичних писаннях, наражає себе на небезпеку численних інфекційних хворіб. Усім учням у русі свідомості Крішни ми радимо дотримуватися ведичних приписів, і тому вони природно провадять здоровий спосіб життя.

Людина, яка перебуває в свідомості Крішни, здатна працювати, немов молода, навіть якщо їй сімдесят п’ять чи вісімдесят років. Отже, дочка Кали (Часу) нездатна подолати вайшнаву. Шріла Крішнадаса Кавірджа взявся писати «Чайтан’я-чарітамріту» у дуже похилому віці, однак створив найпрекрасніший твір про діяння Господа Чайтан’ї. Шріла Рупа Ґосвамі і Санатана Ґосвамі почали духовне життя у похилому віці, тобто вже після того, як відійшли від справ і від сімейного життя. Однак вони написали багато цінних творів, які вчать духовного життя. Це засвідчує Шріла Шрініваса Ачар’я, прославляючи Ґосвамі:

«Я схиляюся у шанобливому поклоні перед шістьма Ґосвамі: Шрі Санатаною Ґосвамі, Шрі Рупою Ґосвамі, Шрі Раґгунатгою Бгаттою Ґосвамі, Шрі Раґгунатгою дасою Ґосвамі, Шрі Джівою Ґосвамі і Шрі Ґопалою Бгаттою Ґосвамі, що що ретельно дослідили всі явлені писан, щоб задля добра усіх людей встановити вічні релігійні засади. Їх шанують у всіх трьох світах. Вони гідні стати притулком для кожного, тому що вони занурені в настрій ґопі і в трансцендентне любовне служіння Радзі й Крішні».

Отже, джара, вплив старості, не турбує відданого. Відданий захищений від старості, тому що приймає настанови Наради Муні і бере приклад із його рішучості. Усі віддані належать до учнівської спадкоємності, яка бере початок від Наради Муні, тому що всі вони поклоняються Божеству згідно з вказівками Наради Муні, викладеними в «Нарада-панчаратрі», тобто панчаратріка-відгі. Віддані дотримуються засад як панчаратріка-відгі, так і бгаґавата-відгі. До бгаґавата-відгі входить проповідь: раваа кіртана вішо,    —    тобто слухання й оспівування слави Господа Вішну, Верховного Бога-Особи. До панчаратріка-відгі входить арчана вандана дсйа сакгйам тма-ніведанам. Відданий вірно дотримується настанов Наради Муні й тому не має страху перед старістю, хворобами і смертю. Зовні відданий може постаріти, але над відданим не має влади гіркота поразки, яку відчуває в старості звичайна людина. Отож старість не викликає у відданого страху перед смертю, як у звичайної людини. Коли джара, старість, знаходить притулок у відданого, Калакан’я позбавляє відданого від страху. Відданий знає, що після смерті він повертається додому, до Бога, і тому не боїться смерті. Замість того, щоб пригнічувати відданого, похилий вік допомагає йому здобути безстрашність, а з нею і щастя.