No edit permissions for Ukrainian

3

тайопаґӯга парірабдга-кандгаро
рахо ’нумантраір апакша-четана
на кла-рахо бубудге дуратйайа
дів ніеті прамад-паріґраха

тай  —  царицею; упаґӯга  —  обійнятий; парірабдга  —  обійняв; кандгара  —  плечі; раха  —  на самоті; анумантраі  —  жартівливими словами; апакша-четана  —  опустившись своєю свідомістю вниз; на  —  не; кла-раха  —  плин часу; бубудге  —  усвідомлював; дуратйайам  —  нездоланний; дів  —  день; ні  —  ніч; іті  —  так; прамад  —  жінкою; паріґраха  —  зачарований.

Цариця Пуранджані обійняла царя, і він у відповідь теж обійняв її за плечі. Вони усамітнилися і стали насолоджуватися жартівливими словами. Цар Пуранджана потрапив у полон чарів своєї вродливої дружини і втратив розум. Він забув, що плин днів та ночей робить його життя дедалі коротшим і що воно минає марно.

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші дуже важливе слово прамад. Безперечно, вродлива дружина дарує чоловікові радість, але разом із тим вона стає причиною його занепаду. Слово прамад означає не тільки «дарувати радість, надихати», але й «зводити з розуму». Назагал сімейні люди не звертають великої уваги на плин днів та ночей. Покрита невіглаством людина не бачить нічого значущого в тому, що дні йдуть один за одним, а за днями йдуть ночі. Це закон матеріальної природи. Однак занурена в невігластво людина не усвідомлює, що кожного ранку, зійшовши над обрієм, сонце скорочує тривалість її життя. Таким чином, з дня в день тривалість життя кожної істоти скорочується, а бездумний чоловік, забувши про обов’язок людини, залишається в товаристві своєї дружини і на самоті насолоджується з нею. Це називається апакрішта-четана, або деґрадація свідомості. Людина повинна використовувати свою свідомість для того, щоб піднятися на рівень свідомості Крішни. Однак коли чоловік занадто прив’язується до своєї дружини й до сімейних справ, він не дуже серйозно ставиться до свідомості Крішни. Через це він деґрадує, не розуміючи, що хвилину життя, яка вже минула, не повернути навіть за мільйони доларів. Найбільша втрата в житті    —    це час, не використаний для пізнання Крішни. Кожну мить свого життя треба використовувати правильно. Правильно використовувати життя означає виконувати дедалі більше відданого служіння Господу. Без відданого служіння Господу будь-яка діяльність перетворюється на марнування часу. рама ева хі кевалам. Просто вірно виконуючи свої «обов’язки», ми нічого не досягаємо в житті. Як засвідчує «Шрімад-Бгаґаватам» (1.2.8):

дгарма сванушгіта пус
вішваксена-катгсу йа
нотпдайед йаді раті
рама ева хі кевалам

Якщо, досконало виконуючи свої фахові обов’язки, людина не розвиває свідомості Крішни, всю її працю слід вважати за марно витрачений час.

« Previous Next »