5

ПОЯСНЕННЯ: Шріла Ґовінда Тгакура співає:

У цьому вірші Шріла Ґовінда каже, що втіхи молодості не дають ніякого блаженства. В молодості людину переповнює хіть, що тягне її до всіляких об’єктів чуттів. До об’єктів чуттів належать форма, смак, запах, дотик і звук. Сучасна наука і культура, що на ній заснована, заохочують насолоджувати п’ять чуттів. Молоде покоління відчуває велику насолоду, споглядаючи прекрасні форми, слухаючи по радіо матеріальні новини, вдихаючи приємні пахощі, нюхаючи запашні квіти й доторкаючись до ніжного тіла чи грудей, а тоді поступово й до статевих органів молодої жінки. Таку саму велику насолоду відчувають від цього і тварини, тому в людському суспільстві існують певні обмеження щодо насолоди п’ятьма об’єктами чуттів. А якщо хтось не додержує цих обмежень, він стає подібним до тварини.

Отже, цей вірш наголошує: кма-камала-четаса    —    свідомість царя Пуранджани була забруднена хтивими бажаннями й гріховною діяльністю. У попередньому вірші сказано, що Пуранджана, незважаючи на свою високорозвинену свідомість, знай лежав на м’якому ложі разом з дружиною. Це означає, що він надмірно віддавався статевому життю. Слова нава вайа також заслуговують окремої уваги в цьому вірші. Вони вказують на молодість, тобто на вік з шістнадцяти до тридцяти років. Ці тринадцять чи п’ятнадцять років дають змогу найінтенсивніше насолоджуватися своїми чуттями. Коли людина досягає цього віку, вона думає, що життя триватиме вічно і що вона зможе завжди так само насолоджуватися своїми чуттями. Однак, «час не шкодує нікого». Молодість минає дуже швидко. На того, хто в молодості марнував життя просто на гріховну діяльність, чекає гірке розчарування, щойно минає короткий період молодості. Матеріальні втіхи молодості дають найбільшу насолоду тому, хто не отримав ніякої духовної підготовки. Якщо людина отримала тільки матеріалістичне виховання, засноване на тілесній концепції життя, її життя сповнене розчарувань, тому що тілесні насолоди тривають лише років сорок, не більше. А коли ці сорок років спливають, людині, яка не має духовного знання, не залишається нічого іншого, як журитися над крахом своїх ілюзій. Такій людині здається, що молодість промайнула, наче одна мить. Отож втіхам царя Пуранджани, якими він насолоджувався в ліжку зі своєю дружиною, дуже швидко настав кінець.

Слова кма-камала-четаса вказують також на те, що закони природи не дозволяють необмежено тішити свої чуття в людській формі життя. Той, хто не обмежує своїх чуттєвих насолод, живе гріховним життям. Тварини не порушують законів природи. Що стосується статевого потягу, то він посилюється в тварин тільки в окремі періоди під час року. Лев    —    могутній звір. Він харчується м’ясом і має величезну силу, але сексом він насолоджується тільки раз на рік. Так само, чоловікові релігійні приписи дозволяють насолоджуватися сексом тільки раз на місяць, після місячного періоду жінки, а коли дружина вагітна, статеве життя з нею для нього заборонене взагалі. Такий закон людського життя. Чоловікові дозволено мати більше, ніж одну дружину, тому що він не може насолоджуватися сексом, коли вона вагітна. Якщо він хоче статевих насолод в цей час, він може піти до іншої дружини, яка не чекає дитини.

Це закони, які викладено в «Ману-самхіті» й інших писаннях. І ці закони, й писання призначені для людей, а той, хто їх порушує, стає грішником. Отже, необмежені чуттєві насолоди являють собою гріховну діяльність. Недозволений секс    —    це статеві стосунки, які порушують закони, викладені в писаннях. Коли людина порушує закони писань, чи Вед, вона чинить гріх. Занурена в гріх людина нездатна змінити свою свідомість. Наше справжнє завдання полягає в тому, щоб змінити свою свідомість, перевівши її з кашмали, гріха, на Крішну, абсолютну чистоту. Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (пара брахма пара дгма павітра парама бгавн), Крішна    —    найчистіший з чистих, і якщо ми перенесемо свідомість з матеріальної насолоди на Крішну, ми очистимося. Цей метод радить Господь Чайтан’я Махапрабгу, називаючи його чето-дарпаа-мрджанам    —    очищенням дзеркала серця.