9
путр чбгаван путр
екаікасйа ата атам
йаір ваі паураджано ваа
пачлешу самедгіта
путрм — синів; ча — також; абгаван — народилися; путр — сини; ека-екасйа — кожного; атам — сто; атам — сто; йаі — ким; ваі — певно; паураджана — царя Пуранджани; ваа — сім’я; пачлешу — в землі Панчала; самедгіта — сильно поширилася.
Кожен з цих численних синів теж привів на світ сотні й сотні синів. Таким чином усе місто Панчали стали переповнювати сини та внуки царя Пуранджани.
ПОЯСНЕННЯ: Не слід забувати, що Пуранджана — це жива істота, а місто Панчали — це її тіло. Тіло являє собою поле діяльності живої істоти, як згадано у «Бгаґавад-ґіті» (кшетра-кшетраґ’я). Існує два начала: жива істота (кшетра-ґ’я) і тіло живої істоти (кшетра). Кожен, поміркувавши, погодиться, що його покриває матеріальне тіло. Досить трішки задуматися, коли стає очевидно, що тіло — це власність живої істоти. Це можна зрозуміти з практичного досвіду і авторитетних тверджень шастр. У «Бгаґавад-ґіті» (2.13) сказано: дехіно ’смін йатг дехе. Власник тіла, душа, перебуває всередині тіла. Тіло вважають за панчала-дешу, або поле діяльності, в якому жива істота насолоджується своїми чуттями, поєднуючи їх із п’ятьма об’єктами чуттів, до яких належать ґандга, раса, рупа, спарша і шабда, тобто об’єкти чуттів, утворені з землі, води, вогню, повітря й ефіру. У матеріальному світі кожна жива істота, покрита тілом із тонкої і грубої матерії, робить вчинки, які породжують якість наслідки і які, разом з цими наслідками, цей вірш порівнює до дітей та внуків. Існує дві категорії вчинків та їхніх наслідків: праведні й неправедні. Усі вони покривають наше матеріальне існування грубим шаром. Шріла Нароттама Тгакура каже:
карма-ка, джна-ка,
кевала вішера бга,
амта балій йеб кгйа
нн йоні сад пгіре,
кадарйа бгакшаа каре,
тра джанма адга-пте ййа
«Корислива діяльність і умоглядні роздуми — це просто дві чаші з отрутою. Кожному, хто їх п’є, плутаючи з нектаром, доводиться тяжко боротися з життя в життя в різних тілах. Він їсть усілякий непотріб і в гонитві за чуттєвою насолодою своїми вчинками прирікає себе на сумне майбутнє».
Таким чином поле діяльності і її наслідків, що проявляється у продовженні роду, бере початок із статевого життя. Пуранджана продовжив свій рід, зачавши синів, які й собі привели йому на світ внуків. Таким чином жива істота через свою схильність до статевої насолоди заплутується у тенетах сотень і тисяч вчинків та їхніх наслідків. Внаслідок цього вона залишається у матеріальному світі просто заради чуттєвої насолоди й переселяється з одного тіла в інше. Народження численних синів та внуків призводить до утворення так званих родів, громад та націй. Усі ці громади, суспільства, роди й нації виникають тільки внаслідок статевого життя. Як каже Прахлада Махараджа: йан маітгунді-ґхамедгі-сукга хі туччгам (Бгаґ. 7.9.45). Ґріхамедгі — це той, хто прагне залишатися в матеріальному світі. Це означає, що він бажає залишатися у своєму тілі чи громаді й насолоджуватися дружбою, любов’ю і спілкуванням. Єдина його втіха полягає в тому, щоб збільшувати число тих, хто насолоджується сексом. Він сам насолоджується сексом і народжує дітей, які теж одружуються і народжують йому внуків. Внуки теж одружуються і народжують правнуків. Таким чином Земля стає перенаселена, а тоді раптом на людство спадають нещастя в формі воєн, голоду, епідемій, землетрусив та інших покарань, які посилає матеріальна природа. Це винищує населення Землі, і тоді люди просто повторюють усе знову. «Бгаґавад-ґіта» (8.19) описує це як круговорот творення і знищення: бгӯтв бгӯтв пралійате. За браком свідомості Крішни люди називають це творення і знищення історичним розвитком цивілізації. Цей круговорот триває через те, що люди нічого не знають про душу й про Верховного Бога-Особу.