ГЛАВА ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

1: Великий мудрець Нарада вів далі: Дорогий царю Прачінабархішате, після того цар яванів, якого називали уособленим Страхом, став мандрувати всією землею разом із Праджварою, Калакан’єю та своїми воїнами.

2: Одного разу ці грізні воїни навально атакували місто Пуранджани. Хоча місто було повне всього, що потрібне для задоволення чуттів, його захищав тільки один старий змій.

3: Поступово Калакан’я за допомогою грізних воїнів подолала всіх жителів міста Пуранджани і зробила їх ні до чого не придатними.

4: Коли Калакан’я, дочка Часу, напала на тіло, грізні воїни царя яванів увірвалися в місто через різні брами і стали знущатися з усіх жителів.

5: Коли місто зазнало нападу грізних воїнів Явана-раджі та Калакан’ї, цар Пуранджана, занадто прив’язаний до своєї сім’ї, опинився в дуже тяжкому становищі.

6: Опинившись в обіймах Калакан’ї, цар Пуранджана поступово втратив усю свою красу. Через надмірну прив’язаність до статевого життя інтелект його отупів, а багатство зійшло нанівець. Втративши всі свої статки, він впав жертвою могутньої навали ґандгарвів та яванів.

7: Тоді цар Пуранджана побачив, що його місто лежить в руїнах, а його сини, внуки, слуги й радники ставляться до нього з дедалі більшою ворожістю. Також він зауважив, що його дружина стає дедалі холоднішою і байдужішою в стосунках з ним.

8: Коли цар Пуранджана побачив, що всі його рідні й близькі, послідовники, слуги, секретарі й усі інші обернулися проти нього, він не міг знайти спокою. Але він не міг нічого вдіяти, тому що перебував у повній владі Калакан’ї.

9: Під впливом Калакан’ї всі об’єкти насолоди втратили свою свіжість. Далі сповнений хіті, цар Пуранджана став зовсім нещасним. Він не міг зрозуміти мети життя. Він далі ніжно плекав прив’язаність до дружини й дітей і турбувався про їхнє підтримання.

10: Після перемоги воїнів ґандарвів та яванів і після навали Калакан’ї місто царя Пуранджани лежало в руїнах, отож Пуранджана був змушений покинути його, хоч як йому не хотілося цього.

11: Тоді старший брат Явана-раджі, Праджвара, підпалив усе місто, щоб зробити приємність своєму молодшому брату, одне з імен якого    —    Страх.

12: Коли в місті запалала пожежа, всі його жителі, всі слуги царя, а також його родичі, сини, внуки та жінки опинилися у вогні, від чого цар Пуранджана став дуже нещасним.

13: Начальник міської сторожі, змій, побачивши, як на жителів міста напала Калакан’я і як запалала його обитель після навали яванів, теж поринув в горе.

14: Як змія в дуплі прагне втекти з дупла, коли в лісі починається пожежа, так і цей змій, начальник міської сторожі, прагнув покинути місто, знемагаючи від пекучого полум’я.

15: Воїни ґандгарви і явани повністю подолали змія, і всі частини його тіла ослабли. Коли він спробував покинути тіло, вороги схопили його. Нездатний нічого вдіяти, він голосно заридав.

16: Цар Пуранджана став думати про своїх дочок, синів, внуків, невісток, зятів, слуг та інших супутників, а також про свій дім, домашні статки й багатство, яке він зумів нагромадити.

17: Цар Пуранджана був надто прив’язаний до сім’ї і до уявлень «я» і «моє». Через надмірну прив’язаність до дружини він уже бідував. А під час розлуки з нею він не тямився з горя.

18: Цар Пуранджана тривожно розмірковував: «Лишенько, моя дружина має стільки дітей. Коли я покину це тіло, як вона зможе підтримувати всіх членів сім’ї? Леле, її завше будуть мучити думки про те, як прогодувати сім’ю».

19: Цар Пуранджана став думати про свої стосунки з дружиною. Він пригадав, як вона ніколи не обідала, поки не поїсть він, як вона ніколи не милася, поки не помиється він, як вона завжди була прив’язана до нього    —    настільки сильно, що навіть коли він гнівався і лаяв її, вона просто мовчала й тепрляче зносила його важкий характер.

20: Цар Пуранджана далі став думати про те, як дружина давала йому добру пораду, коли він був спантеличений, чи як вона журилася за його відсутності. Хоча вона була матір’ю могутніх і відважних синів, цар боявся, що вона все одно може не впоратися з сімейними обов’язками.

21: Царя Пуранджану не полишали тривожні думки: «Як мої сини й дочки, що повністю залежать від мене, будуть жити, коли я піду з цього світу? Їхнє становище буде схожим на становище людей в розбитому човні посеред океану».

22: Хоча царю Пуранджані не слід було побиватися над долею дружини й дітей, через свій інтелект скнари він не міг стриматися. Тим часом Явана-раджа, якого називають уособленим Страхом, рішуче наблизився до Пуранджани, щоб схопити його.

23: Коли явани потягли царя Пуранджану до своєї обителі, зв’язавши його, мов тварину, послідовники царя стали гірко побиватися. Поки вони побивалися, їх примусили йти за ним слідом.

24: Змій, який уже покинув був місто і потрапив у полон до воїнів Явана-раджі, разом з усіма пішов слідом за своїм паном. Щойно всі вони покинули місто, як його зруйнували й обернули в порох.

25: Коли могутній явана силоміць волік царя Пуранджану, той через своє невігластво не міг згадати свого друга і доброзичливця    —    Наддушу.

26: У численних жертвопринесення немилосердний цар Пуранджана вбив багато тварин. Тепер, користаючись із можливості, ці всі тварини стали бити його своїми рогами. Цар почував себе так, ніби його сокирами рубають на шматки.

27: Через своє нечисте спілкування з жінками, жива істота, як цар Пуранджана, вічно страждає в лабетах матеріального існування й залишається в темних місцях матеріального світу, протягом довгих років нічого не можучи пригадати.

28: Покидаючи тіло, цар Пуранджана думав про свою дружину, отож у наступному житті він став вродливою і шляхетною жінкою. У наступному житті він народився у царському домі як дочка царя Відарбги.

29: Було вирішено, що Вайдарбгі, дочка царя Відарбги, вийде заміж за могутнього Малаядгваджу, жителя країни Панду. Перемігши інших царевичів, він одружився на дочці царя Відарбги.

30: Цар Малаядгваджа привів на світ одну чорнооку дочку, а також сімох синів, що згодом стали правителями землі Дравіди. Отже, Дравідою правили сім царів.

31: Дорогий царю Прачінабархішате, сини Малаядгваджі привели на світ тисячі й тисячі синів, і всі вони захищають світ до кінця життя одного Ману і навіть після його відходу.

32: На першій дочці Малаядгваджі, вірній відданій Господа Крішни, одружився великий мудрець Аґаст’я. Від неї народився син, якого назвали Дрідгач’ютою, а від нього народився син на ім’я Ідгмаваха.

33: Врешті великий святий цар Малаядгваджа розділив усе своє царство між синами. Після того, прагнучи присвятити всю свою увагу на поклоніння Господу Крішні, він пішов у безлюдну Кулачалу.

34: Коли цар Малаядгваджа вирушив до Кулачали, його вірна дружина з чарівливими очима покинула домашній затишок, родину та дітей і пішла за ним, як місячне сяйво іде за місяцем.

35–36: В провінції Кулачала течуть річки Чандраваса, Тамрапарні і Ватодака. Цар Малаядгваджа ходив до цих святих річок і омивався в них. Так він очищувався зовнішньо і внутрішньо. Він омивався, харчувався насінням, бульбинами, корінням, листям, квітами, фруктами та травою і пив воду. Так, практикуючи суворі аскези, він поступово дуже схуд.

37: Аскезою цар Малаядгваджа поступово привчив своє тіло та розум однаково сприймати двоїстість холоду і спеки, щастя і нещастя, вітру й дощу, голоду і спраги, приємного й неприємного. Так він взяв гору над усім відносним.

38: Поклоняючись Господу, практикуючи аскезу і дотримуючись реґулівних засад, цар Малаядгваджа оволодів своїми чуттями, життям і свідомістю. Таким чином він цілковито зосередився на Верховному Брахмані [Крішні].

39: Так він, непорушний, залишався на одному місці протягом сотні років за відліком півбогів. Врешті—решт він розвинув чисту відданість до Крішні, Верховного Бога-Особи, ставши непохитним у своїй прив’язаності до Господа.

40: Цар Малаядгваджа здобув досконале знання, розвинувши здатність розрізняти між Наддушею й індивідуальною душею. Індивідуальна душа перебуває в одному місці, а Наддуша всюдисуща. Він досконало усвідомив, що матеріальне тіло    —    це не душа і що душа    —    це свідок, який споглядає матеріальне тіло.

41: Таким чином цар Малаядгваджа здобув досконале знання, тому що, перебуваючи в чистоті, він отримував настанови безпосередньо від Верховного Бога-Особи. У світлі цього трансцендентного знання він розумів усе і під усіма кутами зору.

42: Тепер цар Малаядгваджа бачив, що Наддуша перебуває поряд із ним, а він, індивідуальна душа, перебуває поряд із Наддушею. Так як вони завжди були разом, йому не було потреби окремо дбати про власні інтереси, отож він перестав це робити.

43: Дочка царя Відарбги шанувала свого чоловіка як Самого Всевишнього. Вона відкинула всі чуттєві насолоди і з повною відреченістю дотримувалася засад свого піднесеного чоловіка. Таким чином вона постійно служила йому.

44: Дочка царя Відарбги була вдягнута в старий одяг і дуже схудла через свою аскезу. Через те, що вона не розчісувала свої коси, вони збилися в пелехи. Хоча вона завжди була поряд зі своїм чоловіком, вона завжди мовчала і була спокійна, як захищене від найменшого повіву непорушне полум’я.

45: Якось, за звичаєм слугуючи своєму чоловікові, що сидів без найменшого поруху, дочка царя Відарбги зрозуміла, що він покинув тіло.

46: Коли вона слугувала чоловікові, масуючи йому ноги, вона відчула, що вони стали холодні, і зрозуміла, що він покинув тіло. Залишившись самотньою, вона відчула глибоку тривогу. Без чоловіка вона почувала себе, наче олениця, розлучена зі своїм самцем.

47: Зоставшись самотньою вдовою в лісі, дочка Відарбги голосно заридала, побиваючись і ллючи сльози на свої груди.

48: О найліпший із царів, підведися! Підведися! Поглянь на землю, яку оточує вода і яку топчуть негідники й так звані царі. Вона дуже боїться, і твій обов’язок    —    захистити її.

49: Так ця вірна дружина припала до стіп свого мертвого чоловіка і стала жалібно плакати в безлюдному лісі, ллючи з очей сльози.

50: Вона зібрала дрова і, поклавши на них мертве тіло свого чоловіка, розпалила велике багаття. Зробивши це й гірко побиваючись, вона стала лаштуватися теж увійти в вогонь і померти разом з чоловіком.

51: Дорогий царю, саме тоді туди прийшов один брахмана, давній друга царя Пуранджани, і став лагідно втішати царицю.

52: Брахмана запитав: Хто ти? Чия ти дружина чи дочка? Хто цей чоловік, що лежить тут? Схоже, що ти побиваєшся за його мертвим тілом. Ти впізнаєш мене? Я твій вічний друг. Ти можеш пригадати, що в минулому ти часто радилася зі Мною.

53: Брахмана вів далі: Подруго, хоча ти й не впізнаєш Мене, невже ти не пам’ятаєш, що колись у тебе був дуже близький друг? На жаль, ти покинула Моє товариство і забажала насолоджуватися в матеріальному світі.

54: Великодушна подруго, ми з тобою    —    немов двоє лебедів. Ми удвох живемо в одному серці, яке можна порівняти до озера Манаса. Хоча ми живемо разом уже багато тисяч років, ми дуже далеко від рідної домівки.

55: Люба, ти і є Моя подруга. Покинувши Мене, ти ставала дедалі більша матеріалістичною. Ти не бачила Мене і тому в різних тілах мандрувала матеріальним світом, який створила певна жінка.

56:

57:

58:

59:

60:

61:

62:

63:

64:

65: My dear King Prācīnabarhi, the Supreme Personality of Godhead, the cause of all causes, is celebrated to be known indirectly. Thus I have described the story of Purañjana to you. Actually it is an instruction for self-realization.