10

ПОЯСНЕННЯ: Жива істота, відокремлена від Верховного Бога-Особи, намагається насолоджуватися матеріальним світом. Вона отримує можливість насолоджуватися тілом певного типу, починаючи з тіла Брахми й закінчуючи тілом мікроба. З історії творення, описаної в Ведах, ми дізнаємося, що першою живою істотою був Господь Брахма, і вже він створив сімох великих мудреців та інших Праджапаті, які мали збільшити населення всесвіту. Отже, кожна жива істота згідно зі своєю кармою, тобто колишніми бажаннями й вчинками, отримує відповідне тіло, яке може бути тілом Брахми, а може бути тілом хробака або мікроба у випорожненнях. Довгий час перебуваючи в матеріальному тілі певного типу, а також з милості Калакан’ї та її майі, істота надто прив’язується до матеріального тіла, дарма що воно являє собою обитель страждань. Якщо ми навіть спробуємо витягнути хробака з випорожнень, він не захоче покидати їх і буде повзти назад. Так само свиня живе переважно в огидних умовах і їсть випорожнення, але якщо спробувати забрати свиню з її оточення й поселити її в чистому місці, свині це буде не до вподоби. Дослідивши таким чином всі види життя, ми побачимо, що всі вони відмовляються від нагоди поліпшити свої умови. Хоча на царя Пуранджану нападали з усіх боків, він не бажав покидати місто. Іншими словами, жива істота, хоч би в якому вона була становищі, не бажає покидати тіло. Але вона буде змушена покинути його, тому що, врешті-решт, матеріальне тіло не може існувати вічно.

Жива істота прагне насолоджуватися матеріальним світом різними способами, і тому закони природи дозволяють їй переселятися з одного тіла в інше, як за цього життя істота переходить з тіла немовляти в тіло дитини, тоді в тіло отрока, тоді в тіло юнака, а тоді в тіло дорослої людини. Цей процес триває постійно. Наприкінці життя грубе тіло стає старим і немічним, але жива істота не хоче його покидати, дарма що воно вже ні на що не придатне. Якщо матеріальне існування й матеріальне тіло завдають живій істоті стільки турбот, чому вона не хоче піти геть? Щойно жива істота отримує матеріальне тіло, їй доводиться тяжко працювати для того, щоб підтримати його. Вона може займатися різною діяльністю, але в будь-якому разі кожному доводиться тяжко працювати задля того, щоб підтримати матеріальне тіло. На жаль, суспільство не має жодної інформації про переселення душі. Жива істота не сподівається досягнути духовного царства, сповненого вічного життя, блаженства і знання, і через це вона тримається за своє теперішнє тіло, навіть якщо воно ні на що не придатне. Тому найбільша добродійність у матеріальному світі полягає в тому, щоб поширювати рух свідомості Крішни.

Цей рух дає людському суспільству знання про царство Бога. Бог існує, Крішна існує, і всі можуть повернутися до Бога й жити вічно в блаженстві та знанні. Особа, яка розвинула свідомість Крішни, не боїться покидати тіло, тому що становище, якого вона досягла, вічне. Особа в свідомості Крішни вічно виконує трансцендентне любовне служіння Господу, тому, доки вона живе в тілі, вона з радістю присвячує себе любовному служінню Господу, а коли вона покидає тіло, вона теж вічно залишається занурена в служіння Господу. Святі віддані завжди вільні, тоді як кармі, що нічого не відають про духовне життя чи про трансцендентне любовне служіння Господу, дуже бояться покидати своє напівзогниле матеріальне тіло.