15
ітгілвайаво йархі
ґандгарваір хта-пауруша
йаванаір арібгі рджанн
упаруддго рурода ха
ітгіла — ослаблені; авайава — члени; йархі — коли; ґандгарваі — ґандгарвами;
Воїни ґандгарви і явани повністю подолали змія, і всі частини його тіла ослабли. Коли він спробував покинути тіло, вороги схопили його. Нездатний нічого вдіяти, він голосно заридав.
ПОЯСНЕННЯ: Наприкінці життя хвороби, породжені дисбалансом жовчі, слизу й повітря, перекривають усі брами тіла. Людина, стоячи на порозі смерті, не може пояснити свого тяжкого становища, і родичі навколо смертного ложа чують від неї тільки звуки «ґгура, ґгура». В «Мукунда-мала-стотрі» цар Кулашекгара пише:
кша твадійа-падапакаджа-паджарнтам
адйаіва ме віату мнаса-рджа-хаса
пра-прайа-самайе капга-вта-піттаі
кагвародгана-відгау смараа кутас те
«Дорогий Крішно, допоможи мені померти зараз, щоб лебідь мого розуму обвився навколо стеблин Твоїх лотосових стіп. Інакше, коли я буду спускати дух і горло мені стисне ядуха, як я зможу думати про Тебе?» Лебідь дуже любить пірнати під воду й обвиватися навколо стеблин лотоса. Це для нього приємна розвага. Якщо ми помремо в здоровому стані, думаючи про Господа, нам дуже пощастило. В старості, під час смерті, горло нерідко забиває слиз і не пропускає повітря. За таких умов може не вдасться промовити звуки маха-мантри Харе Крішна. Таким чином людина може не згадати про Крішну. Звичайно, той, хто розвинув глибоку свідомість Крішни, ніколи не забуде Крішну, тому що вони звикли повторювати мантру Харе Крішна, і насамперед тоді, коли бачать загрозу смерті.