33
вібгаджйа танайебгйа кшм
рджаршір малайадгваджа
рірдгайішу кша
са джаґма кулчалам
вібгаджйа — розділивши; танайебгйа — між синів; кшмм — весь світ; рджа-ші — великий святий цар; малайадгваджа — на ім’я Малаядгваджа; рірдгайішу — бажаючи поклонятися; кшам — Господу Крішні; са — він; джаґма — пішов; кулчалам — у Кулачалу.
Врешті великий святий цар Малаядгваджа розділив усе своє царство між синами. Після того, прагнучи присвятити всю свою увагу на поклоніння Господу Крішні, він пішов у безлюдну Кулачалу.
ПОЯСНЕННЯ: Малаядгваджа, великий цар, безперечно був маха-бгаґавата, найпіднесеніший відданий. Виконуючи віддане служіння, він привів на світ багатьох синів та учнів, які стали поширювати вчення бгакті (раваа кіртана вішо). Весь світ, насправді, треба поділити між такими учнями, і кожен з них повинен проповідувати вчення свідомості Крішни. Іншими словами, коли учні вбиваються в силу і вже можуть проповідувати, духовний вчитель повинен відійти від справ і осісти в тихому місці, щоб писати й виконувати нірджана-бгаджан. Виконувати нірджана-бгаджан означає мовчки проводити час на самоті, практикуючи віддане служіння. Відданий-неофіт нездатний виконувати нірджана-бгаджан, мовчазне поклоніння Верховному Господу. Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура ніколи не радив відданим-неофітам усамітнюватися задля відданого служіння. Навпаки, у своїй пісні він каже про це:
душа мана, тумі кісера ваішава?
пратішгра таре, нірджанера ґгаре,
тава харі-нма кевала каітава
«Дорогий розуме, що ти за відданий? Просто задля дешевої слави ти сидиш на відлюдді і вдаєш, ніби ти повторюєш маха-мантру Харе Крішна, однак це не що інше як обман». Отже, Шріла Бгактісіддганта Сарасваті Тгакура вчив, що кожен відданий повинен під керівництвом досвідченого духовного вчителя проповідувати вчення бгакті, свідомість Крішни по всьому світі. Тільки досягнувши зрілості, можна залишити проповідь у всьому світі й осісти у відлюдному місці. Дотримуючись цієї засади, віддані Міжнародного товариства свідомості Крішни тепер виконують служіння проповідників у різних частинах світу. Тепер вони можуть дозволити своєму духовному вчителю відійти від активної проповіді. Коли духовний вчитель досягає похилого віку, його віддані повинні взяти проповідь у свої руки. Тоді духовний вчитель зможе усамітнитися і присвятити себе нірджана-бгаджану.