37
ітоша-вта-варші
кшут-піпсе прійпрійе
сукга-дукге іті двандвнй
аджайат сама-дарана
іта — холод; уша — спека; вта — вітер; варші — дощові періоди; кшут — голод; піпсе — і спрага; прійа — приємне; апрійе — і неприємне; сукга — щастя; дукге — і нещастя; іті — так; двандвні — двоїстість; аджайат — він переміг; сама-дарана — врівноважений.
Аскезою цар Малаядгваджа поступово привчив своє тіло та розум однаково сприймати двоїстість холоду і спеки, щастя і нещастя, вітру й дощу, голоду і спраги, приємного й неприємного. Так він взяв гору над усім відносним.
ПОЯСНЕННЯ: Досягнути звільнення означає піднятися над світом відносного. Той, хто не пізнав себе, змушений боротися з двоїстістю в світі відносного. У «Бгаґавад-ґіті» Господь Крішна радить Арджуні за допомогою терпіння піднятися над усім відносним. Господь Крішна вказує на те, що ми страждаємо в матеріальному світі лише через двоїстість, як оце зима й літо. Взимку нам не дуже подобається митися, а влітку нам хочеться омиватися двічі, тричі в день, якщо не більше. Отож Крішна радить нам не перейматися відносним і двоїстим, коли воно з’являється чи зникає.
Звичайній людині, щоб навчитися зберігати рівновагу перед проявами двоїстості, треба серйозно практикувати аскезу. Той, кого виводить з рівноваги двоїстість життя, перебуває у відносному становищі і мусить присвятити себе описаним у шастрах аскезам, щоб піднятися над матеріальним тілом і покласти край матеріальному існуванню. Цар Малаядгваджа присвятив себе суровій аскезі: він покинув дім, пішов до Кулачали, омивався у святих річках і харчувався тільки овочами — стеблами, корінням, насінням, квітами та листям, уникаючи вареної їжі чи зерна. Це дуже дуже сувора аскеза. За нинішньої епохи важко покинути дім і піти в ліс чи Гімалаї, щоб присвятити себе аскезі. Нині це практично неможливо. Коли людям радять відмовитися від м’яса, алкоголю, азартних ігор і незаконного сексу, вони не здатні зробити навіть це. Отож, що б вони робили в Гімалаях чи Кулачалі? Таке відречення нині неможливе, тому Господь Крішна радить нам стати на шлях бгакті-йоґи. На шляху бгакті-йоґи людина сама собою піднімається над двоїстістю життя. Той, хто практикує бгакті-йоґу, ставить у центр Крішну, а Крішна завжди трансцендентний. Для того, щоб піднятися над двоїстістю, треба завжди служити Господу, як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (14.26):
м ча йо ’вйабгічреа
бгакті-йоґена севате
са ґун саматітйаітн
брахма-бгӯййа калпате
«Той, хто повністю присвятив себе відданому служінню і не відходить від нього за жодних обставин, одразу підіймається над ґунами матеріальної природи й досягає рівня Брахмана».
Той, хто присвятив себе служінню Господу, бгакті-йозі, само собою буде володіти своїми чуттями, язиком тощо. Якщо людина якнайщиріше стала на шлях бгакті-йоґи, їй більше не загрожує падіння. І, навіть якщо вона впаде, вона нічого не втрачає. На якийсь час її віддане служіння може вповільнитися чи припинитися, однак за першої ж нагоди відданий відновить свою практику з того місця, на якому зупинився.