39
сте стгур іваікатра
дівйа варша-ата стгіра
всудеве бгаґаваті
ннйад ведодвахан ратім
сте — залишається; стгу — непорушний; іва — як; екатра — в одному місці; дівйам — півбогів; варша — років; атам — сто; стгіра — постійний; всудеве — на Господі Крішні; бгаґаваті — Верховному Богові-Особі; на — не; анйат — чомусь іншому; веда — знав; удвахан — посідаючи; ратім — потяг.
Так він, непорушний, залишався на одному місці протягом сотні років за відліком півбогів. Врешті—решт він розвинув чисту відданість до Крішні, Верховного Бога-Особи, ставши непохитним у своїй прив’язаності до Господа.
ПОЯСНЕННЯ:
бахӯн джанманм анте
джнавн м прападйате
всудева сарвам іті
са махтм судурлабга
«Той, хто після численних народжень і смертей здобув істинне знання, віддається Мені, зрозумівши, що Я причина всіх причин і все суще. Такі великі душі трапляються дуже рідко» (Б.-ґ. 7.19). Всудева, Верховний Бог-Особа — це все суще, а той, хто це знає, стає найбільшим із трансценденталістів. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті», для того щоб пізнати це, потрібно багато, багато народжень. Цей вірш також підтверджує це словами дівйа варша-атам («сто років за відліком півбогів»). Один день (дванадцять годин) за відліком півбогів дорівнює шести місяцям на Землі. Сто років півбогів дорівнюють тридцяти шести тисячам земних років. Цар Малаядгваджа практикував аскезу протягом тридцяти шести тисяч років. За цей час він утвердився у відданому служінні Господу. Щоб прожити на Землі стільки років, треба народитися багато разів. Це підтверджує висновок Крішни. Засвоїти істини свідомості Крішни й непохитно утвердитися в розумінні того, що Крішна є всім сущим, а також служити Крішні — це все ознаки досконалості. Як сказано в «Чайтан’я-чарітамріті» (Мадг’я 22.62), кше бгакті каіле сарва-карма кта хайа — коли людина, поклоняючись Крішні чи виконуючи віддане служіння Йому, приходить до висновку, що Крішна — це все суще, вона стає досконалою у всіх відношеннях. Треба не лише прийти до висновку, що Крішна — це все суще, але й залишатися непохитно утвердженим у цьому розумінні. Це найвища досконалість життя, і саме такої досконалості досягнув в кінці цар Малаядгваджа.