43
паті парама-дгарма-джа
ваідарбгі малайадгваджам
прем парйачарад дгітв
бгоґн с паті-деват
патім — свого чоловіка; парама — найвищого; дгарма-джам — знавця релігійних засад; ваідарбгі — дочка Відарбги; малайадгваджам — Малаядгваджу; прем — з любов’ю; парйачарат — віддано служила; хітв — відкинувши; бгоґн — чуттєві насолоди; с — вона; паті-деват — вважаючи свого чоловіка за Верховного Господа.
Дочка царя Відарбги шанувала свого чоловіка як Самого Всевишнього. Вона відкинула всі чуттєві насолоди і з повною відреченістю дотримувалася засад свого піднесеного чоловіка. Таким чином вона постійно служила йому.
ПОЯСНЕННЯ: Цар Малаядгваджа уособлює духовного вчителя, а його дружина, Вайдарбгі, уособлює учня. Учень приймає духовного вчителя як Верховного Бога-Особу. Вішванатга Чакраварті Тгакура у своїй «Ґурв-аштаці» каже: скшд-дгарітвена — «Духовного вчителя, ґуру, приймають як Верховного Бога-Особу». Духовного вчителя треба шанувати не так, як це роблять філософи-майаваді, а так, як радить цей вірш. Духовний вчитель — це найдовіреніший слуга Господа, і тому до нього треба ставитися так само, як до Верховного Бога-Особи. Ніколи не можна порушувати накази духовного вчителя чи ігнорувати його, наче звичайну людину.
Якщо жінці пощастило вийти заміж за чистого відданого, вона може служити чоловікові без будь-якого бажання чуттєвої насолоди. Якщо вона завжди служитиме своєму піднесеному чоловікові, вона само собою досягне такої самої духовної досконалості, як і її чоловік. Якщо учень приймає істинного духовного вчителя, то, просто задовольнивши його, він може отримати таку саму нагоду служити Верховному Богові-Особі.