52
брхмаа увча
к тва касйсі ко вйа
айно йасйа очасі
джнсі кі сакгйа м
йенґре вічачартга ха
брхмаа увча — вчений брахмана сказав; к — хто; твам — ти; касйа — чия; асі — ти є; ка — хто; в — чи; айам — цей чоловік; айна — що лежить; йасйа — за ким; очасі — побиваєшся; джнсі кім — чи знаєш; сакгйам — друга; мм — Мене; йена — з ким; аґре — раніше; вічачартга — радилася; ха — певно.
Брахмана запитав: Хто ти? Чия ти дружина чи дочка? Хто цей чоловік, що лежить тут? Схоже, що ти побиваєшся за його мертвим тілом. Ти впізнаєш мене? Я твій вічний друг. Ти можеш пригадати, що в минулому ти часто радилася зі Мною.
ПОЯСНЕННЯ: Коли в людини помирає хтось із рідних, в неї сама собою проявляється відреченість. Наддуша перебуває в серці кожного, але порадитися з Нею може тільки той, хто цілковито вільний від матеріальних прив’язаностей. Щира й чиста людина має змогу радитися з Верховним Богом-Особою, що в образі Параматми перебуває в кожному серці. Параматма супроводжує всіх як чайт’я-ґуру, внутрішній духовний вчитель, зовні проявляючись як духовний вчитель, що дає настанови і дає посвяту. Господь може перебувати в серці і одночасно постати зовні перед людиною й давати їй настанови. Отже, духовний вчитель невідмінний від Наддуші в серці. Очищена душа, чи жива істота, дістає нагоду зустрітися з Параматмою лицем до лиця. Як людина отримує нагоду порадитися з Параматмою в серці, так само вона отримує нагоду побачити Параматму прямо перед собою. Тоді вона має змогу отримувати настанови прямо від Наддуші. В цьому й полягає обов’язок чистого відданого: підтримувати стосунки з істинним духовним вчителем і радитися з Наддушею в серці.
Коли брахмана запитав у жінки, що за чоловік лежить перед ними, вона відповіла, що це її духовний вчитель і що після його відходу їй незрозуміло, як діяти. Коли таке стається, відразу ж з’являється Наддуша, за умови що відданий очистив серце, виконуючи вказівки духовного вчителя. Щирий відданий, який діє за вказівками духовного вчителя, неодмінно отримує з серця настанови безпосередньо від Наддуші. Таким чином щирий відданий завжди отримує допомогу, як прямо, так і непрямо, від духовного вчителя і від Наддуші. Це підтверджує «Чайтан’я-чарітамріта»: ґуру-кша-прасде пйа бгакті-лат-біджа. Якщо відданий щиро служить своєму духовному вчителю, Крішна прирдно відчуває задоволення. Йасйа прасдд бгаґавад-прасда — задовольняючи духовного вчителя, відданий тим самим задовольняє і Крішну. Завдяки тому відданий отримує милість і від духовного вчителя, і від Крішни. Наддуша — це вічний друг живої істоти і завжди залишається з нею. Наддуша завжди готова допомогти живій істоті, ще навіть до створення матеріального світу. Тому тут сказано: йенґре вічачартга. Слово аґре означає «до творення». Отже Наддуша супроводжувала живу істоту ще до того, як почалося творення.