13
тірйа-наґа-двіджа-саріспа-дева-даітйа-
мартйдібгі парічіта сад-асад-віешам
рӯпа стгавішгам аджа те махад-дй-анека
нта пара парама ведмі на йатра вда
тірйак — тваринами; наґа — деревами; двіджа — птахами; саріспа — плазунами; дева — півбогами; даітйа — демонами; мартйа-дібгі — людьми та будь-ким іншим; парічітам — пронизана; сат-асат-віешам — проявленими й непроявленими різновидами; рӯпам — форма; стгавішгам — груба всесвітня; аджа — о ненароджений; те — Тебе; махат-ді — породжені з сукупної матеріальної енерґії й таке інше; анекам — різні причини; на — не; ата — від цієї; парам — трансцендентну; парама — о Всевишній; ведмі — знаю; на — не; йатра — де; вда — різні міркування.
Дорогий Господи, о Верховна Ненароджена Особо, я знаю, різні види живих істот, як оце звірі, дерева, птахи, плазуни, півбоги й люди, пронизують весь усесвіт, утворений з сукупної матеріальної енерґії, і я знаю, що іноді ці різні форми перебувають у проявленому стані, а іноді в непроявленому, але я ніколи не бачив верховної форми, яку я споглядаю перед собою зараз у Твоїй особі. Ти кладеш край усім теоріям і здогадам.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» Господь каже, що Він поширює Себе усім всесвітом, але, хоча все спочиває на Ньому, Сам Він стоїть осторонь від усього. Те саме пояснює тут Дгрува Махараджа. Він каже, що перед тим, як побачити трансцендентну форму Господа, він бачив лише всілякі матеріальні форми, серед яких нараховують 8 400 000 видів птахів, звірів, мешканців вод тощо. Не присвятивши себе відданому служінню Господу, неможливо пізнати вищу форму Господа. Це підтверджено і в «Бгаґавад-ґіті» (18.55): бгактй мм абгіджнті — дійсно пізнати Абсолютну Істину, Верховну Особу, не вдасться жодним іншим методом, крім відданого служіння.
Дгрува Махараджа порівнює тут своє попереднє розуміння з досконалим розумінням, яке він здобув у присутності Верховного Господа. За своїм становищем жива істота не може не служити. Якщо вона не розуміє, хто такий Верховний Бог-Особа, вона служить різним матеріальним формам: деревам, плазунам, звірям, людям, півбогам та іншим. Як можна побачити навколо, хтось служить собаці, хтось — рослинам, хтось — півбогам, хтось — людству, хтось — начальнику, але ніхто не служить Крішні. Якщо не брати до уваги звичайних людей, навіть люди на вищому рівні духовного розуміння служать, щонайбільше, вірат-рупі або, не можучи збагнути верховну форму Господа, за допомогою медитації поклоняються порожнечі. Дгрува Махараджа, однак, здобув благословення Верховного Господа. Коли Господь доторкнувся мушлею до чола Дгруви, йому зсередини відкрилося істинне знання, і він осягнув трансцендентну форму Господа. Дгрува Махараджа визнає тут, що він не лише перебував у невігластві, але й за віком був лише дитина. Хіба могла несвідома дитина збагнути верховну форму Господа без благословення Самого Господа, що доторкнувся мушлею до Дгрувиного чола?