17
сатйішо хі бгаґавас тава пда-падмам
іс татгнубгаджата пурушртга-мӯрте
апй евам арйа бгаґавн паріпті дінн
врева ватсакам ануґраха-ктаро ’смн
сатйа — спрвжнє; іша — проти всіх інших благословень; хі — певно; бгаґаван — Господи; тава — Твої; пда-падмам — лотосові стопи; і — благословення; татг — таким чином; анубгаджата — для відданих; пуруша-артга — справжньої мети життя; мӯрте — уособлення; апі — хоча; евам — так; арйа — Господи; бгаґавн — Бог-Особа; паріпті — підтримує; дінн — нещасних; вр — корова; іва — як; ватсакам — телятку; ануґраха — дарувати милість; ктара — прагнеш; асмн — мені.
Господи, Верховний Боже-Особо, Ти найвище усоблення всіх благословень. Тому для той, хто віддано служить Тобі, не бажаючи нічого іншого, знає, що поклонятися Твоїм лотосовим стопам — це ліпше, ніж бути царем і владарювати над цілим царством. Такі благословення дарує людині поклоніння Твоїм лотосовим стопам. Зі Своєї безпричинної милості Ти піклуєшся про таких нетямущих відданих, як я, немов корова, що дбає про маленьке телятко, годуючи його молоком і захищаючи від небезпеки.
ПОЯСНЕННЯ: Дгрува Махараджа розумів недосконалість свого відданого служіння. Чисте віддане служіння не має матеріальних форм, і його не покривають умоглядні роздуми чи корислива діяльність. Тому чисте віддане служіння називається ахайтукі, немотивованим. Дгрува Махараджа знав, що він почав поклонятися Господу й виконувати віддане служіння з корисливим мотивом, бажаючи заволодіти батьковим царством. Відданий, який має такі сторонні мотиви, ніколи не може побачити Верховного Бога-Особу віч-на-віч. Тому, отримавши безпричинну милість Господа, він був дуже радий. Господь такий милостивий, що не лише виконує бажання відданого, який діє під впливом невігластва й бажань матеріальної вигоди, але й піклується про такого відданого, наче корова, що годує маленьке телятко. У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що відданому, постійно зануреному у віддане служіння, Господь дарує інтелект, за допомогою якого той може легко подолати всі перешкоди й поступово прийти до Господа. Відданий повинен бути дуже щирим у відданому служінні, тоді, навіть якщо відданий багато в чому помиляється, Крішна вестиме його і поступово підніме його до найвищого рівня відданого служіння.
Дгрува Махараджа тут називає Господа пурушртга-мӯрті, «найвища мета життя». Переважно слово пурушартга тлумачать як виконання якихось релігійних обрядів чи поклоніння Богу задля того, щоб отримати певне матеріальне благословення. Люди просять у Господа матеріальних благословень задля того, щоб задовольнити чуття. А коли людина розчаровується в житті й не може задовольнити свої чуття попри всі зусилля, вона шукає звільнення, тобто свободи від матеріального існування. Такого роду діяльність у цілому називають пурушартга. Але, насправді, найвища мета життя — це пізнати Верховного Бога-Особу. Це називається панчама-пурушартга, або остаточна мета життя. Тому Господь Чайтан’я вчив нас не прохати в Верховного Бога-Особи жодних благословень, пов’язаних із матеріальним багатством, славою чи хорошою дружиною. Треба просто молитися до Господа про те, щоб ми завжди залишалися зануреними в трансцендентне любовне служіння Йому. Дгрува Махараджа, усвідомлюючи, що він бажав матеріальної вигоди, прагнув, щоб Господь захистив його, не давши матеріальним бажанням завести його на манівці чи збити його з шляху відданого служіння.