28
відура увча
судурлабга йат парама пада харер
мйвінас тач-чарарчанрджітам
лабдгвпй асіддгртгам іваіка-джанман
катга свам тмнам аманйатртга-віт
відура увча — Відура запитував далі; судурлабгам — рідкісне; йат — те, що; парамам — найвище; падам — становище; харе — Верховного Бога-Особи; мй-віна — сповненого любові; тат — Його; чараа — лотосові стопи; арчана — поклоняючись; арджітам — здобувши; лабдгв — досягнуто; апі — хоча; асіддга-артгам — не здійснене; іва — немов; ека-джанман — протягом життя; катгам — як; свам — своє; тмнам — серце; аманйата — відчував; артга-віт — наділений глибоким розумом.
Шрі Відура запитав: Шановний брахмано, досягнути обителі Господа дуже важко. Потрапити в неї можна тільки завдяки чистому відданому служінню, бо наймилостивішого й сповненого любові Господа не задовольняє ніщо інше. Дгрува Махараджа, наділений глибокою мудрістю і чистим сумлінням, досягнув цього ще за життя. Чому ж він не відчував великого задоволення?
ПОЯСНЕННЯ: Запитання святого Відури дуже слушне. У цьому вірші велике значення має слово артга-віт, що означає «той, хто вміє відрізняти реальність від ілюзії». Артга-віт — це також парамахамса. Парамахамса в усьому приймає тільки суть, або основне начало. Як лебідь з суміші води й молока добуває тільки молоко, так парамахамса приймає як володаря свого життя й серця тільки Верховного Бога-Особу, і залишається байдужим до всіх зовнішніх, матеріальних речей. Дгрува Махараджа належав до категорії таких людей, і завдяки своїй незламній рішучості він досягнув того, чого бажав. Але, повертаючись додому, він був не дуже задоволений.