42–43
та дшвопаванбгйа
йнта тарас ратгт
аварухйа нпас тӯрам
сдйа према-віхвала
паріребге ’ґаджа дорбгй
дірґготкага-ман васан
вішваксенґгрі-саспара-
хатешґга-бандганам
там — його (Дгруву Махараджу); дшв — побачивши; упавана — лісок; абгйе — поблизу; йнтам — повертаючись; тарас — з великим поспіхом; ратгт — з колісниці; аварухйа — зійшов; нпа — цар; тӯрам — відразу; сдйа — підійшовши; према — любов’ю; віхвала — охоплений; паріребге — обійняв; аґа-джам — сина; дорбгйм — руками; дірґга — довго; уткага — схвильований; ман — цар, чий розум; васан — тяжко дихаючи; вішваксена — Господа; аґгрі — лотосовими стопами; саспара — доторкнувшись; хата — знищені; аеша — безмежна; аґга — матеріальна скверна; бандганам — чиї пута.
Коли цар Уттанапада побачив Дгруву Махараджу, що виходив з невеличкого лісу неподалік, він швидко зійшов з колісниці й кинувся йому назустріч. Він давно чекав зустрічі з пропалим сином, і тепер швидко йшов до нього, щоб з великою любов’ю пригорнути до своїх грудей. Тяжко зітхаючи, цар обома руками ніжно обійняв Дгруву. Але Дгрува Махараджа був уже не той, що раніше. Завдяки доторку лотосових стіп Верховного Бога-Особи він цілковито очистився й піднявся на духовний рівень.