No edit permissions for Ukrainian

42–43

та дшвопаванбгйа
йнта тарас ратгт
аварухйа нпас тӯрам
сдйа према-віхвала

паріребге ’ґаджа дорбгй
дірґготкага-ман васан
вішваксенґгрі-саспара-
хатешґга-бандганам

там  —  його (Дгруву Махараджу); дшв  —  побачивши; упавана  —  лісок; абгйе  —  поблизу; йнтам  —  повертаючись; тарас  —  з великим поспіхом; ратгт  —  з колісниці; аварухйа  —  зійшов; нпа  —  цар; тӯрам  —  відразу; сдйа  —  підійшовши; према  —  любов’ю; віхвала  —  охоплений; паріребге  —  обійняв; аґа-джам  —  сина; дорбгйм  —  руками; дірґга  —  довго; уткага  —  схвильований; ман  —  цар, чий розум; васан  —  тяжко дихаючи; вішваксена  —  Господа; аґгрі  —  лотосовими стопами; саспара  —  доторкнувшись; хата  —  знищені; аеша  —  безмежна; аґга  —  матеріальна скверна; бандганам  —  чиї пута.

Коли цар Уттанапада побачив Дгруву Махараджу, що виходив з невеличкого лісу неподалік, він швидко зійшов з колісниці й кинувся йому назустріч. Він давно чекав зустрічі з пропалим сином, і тепер швидко йшов до нього, щоб з великою любов’ю пригорнути до своїх грудей. Тяжко зітхаючи, цар обома руками ніжно обійняв Дгруву. Але Дгрува Махараджа був уже не той, що раніше. Завдяки доторку лотосових стіп Верховного Бога-Особи він цілковито очистився й піднявся на духовний рівень.

« Previous Next »