45
абгівандйа піту пдв
ірбгі чбгімантріта
нанма мтарау ірш
сат-кта садж-джанґраі
абгівандйа — вшнувавши; піту — батька; пдау — стопи; ірбгі — з благословеннями; ча — і; абгімантріта — зустрінутий; нанма — поклонився; мтарау — обом матерям; ірш — головою; сат-кта — вшанований; сат-джана — шляхетних; аґраі — найбільший.
Тоді Дгрува Махараджа, найшляхетніший з шляхетних, поклонився в ноги батькові, що радо привітав його й задав йому багато запитань. Після того він поклонився в ноги обом матерям.
ПОЯСНЕННЯ: Хтось може запитати, чому Дгрува Махараджа поклонився не лише своїй матері, але й мачусі, через образи якої він пішов з дому. Відповідь полягає в тому, що Дгрува Махараджа, досягнувши досконалості самоусвідомлення й побачивши віч-на-віч Верховного Бога-Особу, цілковито очистився від скверни матеріальних бажань. Відданий ніколи не звертає уваги на образи й похвалу в матеріальному світі. Господь Чайтан’я вчить, що треба бути смиреннішим за травинку і терплячішим за дерево, щоб виконувати віддане служіння. Тому Дгруву Махараджу в цьому вірші названо садж-джанґраі, найшляхетнішим із шляхетних. Чистий відданий — найшляхетніший з усіх. Він ні до кого не має ворожих почуттів. Двоїсте ставлення до інших людей, засноване на ворожості, — це витвір матеріального світу. В духовному світі, що являє собою абсолютну реальність, немає нічого подібного на це.