TEXT 9

Чисті віддані, питомі ознаки яких описано тут, повністю віддають себе трансцендентному любовному служінню Господу. Їхній розум ніколи не відвертається від лотосних стіп Кши. Вони розмовляють лише на трансцендентні теми. В цьому вірші саме й описано характерні ознаки чистих відданих. Віддані Верховного Господа двадцять чотири години на добу присвячують тому, що вихваляють якості та розваги Верховного Господа. Їхні серця і душі постійно в Кші, і вони тішаться бесідами про Нього з іншими відданими.

На початковій стадії відданого служіння вони зазнають трансцендентної насолоди від самого служіння, а на більш довершеному ступені відчувають справжню любов до Господа. Коли хтось досягає такого трансцендентного стану, він стає здатним відчувати смак вищої досконалості, яку Господь виявляє в Своїй обителі. Господь Чаітанйа порівнює трансцендентне віддане служіння з насінням, посіяним у серці живої істоти. Незліченні живі істоти мандрують різними планетами всесвіту, але тільки деякі, винятково щасливі, зустрічають чистих відданих й отримують нагоду дізнатися про віддане служіння. Це віддане служіння подібне до сім’я, і якщо воно потрапило в серце людини, яка відтоді постійно слухає й співає мах-мантру Харе Кша, Харе Кша, Кша Кша, Харе Харе / Харе Рма, Харе Рма, Рма Рма, Харе Харе, то це сім’я дає плоди, подібно до того, як плодоносить дерево, коли його постійно поливають. Духовний паросток відданого служіння поступово виростає, доки не протинає оболонку матеріального всесвіту і не входить в сяйво брахмаджйоті в духовному небі. Все вище й вище росте воно в духовному небі, доки не досягає найвищої планети, Ґолоки Вндвана, верховної планети Кши. Зрештою дерево знаходить притулок біля лотосних стіп Кши і залишається там. Поступово, так само, як звичайна рослина квітує і плодоносить, дерево відданого служіння приносить плоди, поки його зрошують шляхом слухання і повторення мах-мантри. Дерево відданого служіння докладно описане в Чаітанйа-чарітмті (глава 19). Там пояснюється, що коли дерево, яке виросло, знаходить притулок біля лотосних стіп Верховного Господа, жива істота цілком заглиблюється у любов до Бога, і з тої миті вона не може більше жити, не спілкуючись з Верховним Господом, як риба не може жити без води. У такому стані, в спілкуванні з Верховним Господом, відданий набуває справжніх трансцендентних якостей.

В рмад-Бгґаватам також є багато розповідей про стосунки Верховного Господа та Його відданих, — тому віддані дуже люблять слухати та читати рмад-Бгґаватам, що підтверджує сама ця книга (12.13.18): рмад-Бгґавата пурам амала йад ваішавн прійам. У цьому творі нічого не сказано про матеріальну діяльність, економічний розвиток, чуттєве задоволення чи звільнення. рмад-Бгґаватам — єдиний твір, який цілком присвячений трансцендентній природі Верховного Господа та Його відданих. Таким чином, слухаючи ці трансцендентні оповіді, великі душі у свідомості Кши постійно насолоджуються, так само, як тішаться взаємним спілкуванням юнак і дівчина.