РОЗДІЛ ДРУГИЙ

Цар Камса не лише загарбав царства династій Яду, Бгоджа, Андгака і царство Шурасени, а й уклав угоди з іншими царями-демонами: Праламбою, Бакою, Чанурою, Аґгасурою, Муштікою, Аріштою, Двівідою, Кешею, Дгенукою і демоницею Путаною. На той час у провінції Маґадга (нині штат Біхар) царював Джарасандга. Заручившись підтримкою Джарасандги, Камса своєю хитрою політикою об’єднав під свою руку наймогутніше за тих часів царство. Далі він уклав угоди ще з царями Банасурою і Бгаумасурою і тоді зробився запевно найсильнішим. Тоді й вийшло на яв його геть вороже ставлення до династії Яду, що в ній мав народитися Крішна.
 

Царі династій Яду, Бгоджа і Андгака, шукаючи захисту від переслідувань Камси, розсіялись по державах Куру, Панчал, Кекая, Шалва, Відгарба, Нішадга, Відеха і Кошала. Камса знищив союз царств Яду, Бгоджі та Андгаки і втвердив свою владу на неокраїм терені, що за тих часів звався Бгарата-варшею.
 

Коли Камса одного по одному вбив шістьох дітей Девакі й Васудеви, численні друзі й родичі Камси почали вмовляти його припинити жахливе дітовбивство. Однак трохи згодом всі вони стали тягти руку за Камсою.
 

Завагітнівши всьоме, Девакі понесла в своєму лоні Ананту, повне поширення Крішни. Девакі водночас пойняли радість і туга. Вона раділа, знаючи, що Сам Господь Вішну взяв притулок в її лоні, але рівночасно тужила в передчутті того, що Камса вб’є дитя, щойно воно вийде з її лона. В той час Верховний Бог-Особа, Крішна, зглянувшись на Яду, що поневірялись через звірства Камси, наказав явитися Своїй внутрішній енерґії, Йоґамайі. Крішна — Господь усесвіту, але насамперед Він Господь династії Яду.
 

Йоґамайа — головна енерґія Бога-Особи. В Ведах сказано, що Господь, Верховний Бог-Особа, має безліч енерґій. Парсйа актір вівідгайва рӯйате. Це найрізноманітніші внутрішні та зовнішні енерґії, а Йоґамайа головна над усіма ними. Господь наказав Йоґамайі явитись на вічно прекрасну землю Враджабгумі, у Вріндавану, де безліч чудових корів. Там, у Вріндавані, в домі царя Нанди і цариці Яшоди мешкала Рохіні, одна з Васудевиних дружин. Не лише Рохіні, а й багато інших Ядавів зі страху перед жорстоким Камсою поховались по різних частинах країни, і дехто навіть у гірські печери.
 

— Нині Девакі й Васудева у в’язниці Камси, а Моє повне поширення Шеша перебуває в лоні Девакі, — повідомив Господь Йоґамайу. — Ти повинна зробити так, щоб Шеша перенісся з лона Девакі в лоно Рохіні. По тому Я Сам з усіма Своїми енерґіями ввійду в лоно Девакі. Я з’явлюся як син Девакі й Васудеви, а ти прийдеш як дочка Нанди і Яшоди у Вріндавані.

А що ти з’явишся водночас зі Мною як Моя сестра, люди всього світу поклонятимуться тобі й приноситимуть дари — куріння, свічки, квіти, робитимуть тобі жертвопринесення. Ти будеш одразу задовольняти їхні бажання чуттєвої насолоди. Люди, яким відомі лише матеріальні почуття, поклонятимуться різноманітним формам твоїх поширень, що зватимуться Дурґа, Бгадракалі, Віджая, Вайшнаві, Кумуда, Чандіка, Крішна, Мадгаві, Кан’яка, Майа, Нараяні, Ішані, Шарада і Амбіка.

Крішна і Йоґамайа з’явилися як брат і сестра — Всемогутній Усевишній і найвища могутність. Хоча чіткої межі між Всемогутнім і його могутністю немає, могутність завжди підпорядкована Всемогутньому. Матеріалісти поклоняються могутності, але трансценденталісти вшановують Всемогутнього. Крішна — Всемогутній Усевишній, а Дурґа — найвища могутність у матеріальному світі. Люди ведичної культури шанують і Всемогутнього, і могутність. Існують сотні тисяч храмів Вішну й Деві, і подеколи їм поклоняються водночас. Ті, хто поклоняється могутності, Дурзі, а вона є зовнішня енерґія Крішни, легко досягають будь-яких матеріальних успіхів — але ті, хто прагне піднестися на трансцендентні висоти, мають у свідомості Крішни поклонятись Всемогутньому.
 

Господь також повідав Йоґамайі, що Ананта Шеша, Його повне поширення, перебуває в лоні Девакі. Перенесений до лона Рохіні, Він буде відомий як Санкаршана і стане джерелом усієї духовної сили, бали, яка дає найвище блаженство у житті, рамау. Тому Ананту, повну частку, по Його з’яві будуть знати ще як Санкаршану чи Балараму.
 

В Упанішадах сказано: нйам тм бала-хнена лабгйа. Це означає, що найвищого рівня самоусвідомлення не досягти, якщо не буде на це ласки Баларами. Бала — то не фізична сила. За допомогою фізичної сили досягти духовної досконалости неможливо. Потрібна сила духовна, якою надихає Баларама, або Санкаршана. Ананта, Шеша — то сила, що тримає всі планети. В матеріальному світі це проявлене як закон тяжіння, але насправді то є вияв енерґії Санкаршани. Баларама, або Санкаршана — духовна сила, відначальний духовний учитель. Тому Господь Ніт’янанда Прабгу, хто також є втілення Баларами, є відначальний духовний учитель. А кожний істинний духовний учитель є представник Баларами, Верховного Бога-Особи, що дає духовну силу. Що духовний вчитель — проявлення Крішни, потверджує і «Чайтан’я-чарітамріта».
 

Отримавши від Верховного Бога-Особи той наказ, Йоґамайа на знак пошани обійшла навколо Нього, а тоді з’явилася, як Він наказав, у матеріальний світ. Коли Верховний Всемогутній Бог-Особа переносив Господа Шешу з лона Девакі до лона Рохіні, вони обидві під чаром Йоґамайі перебували уві сні, якому ім’я йоґа-нідра. Зовні видалося, що в Девакі був викидень. Отже, хоча Баларама прийшов сином Девакі, Він був перенесений до лона Рохіні, щоб з’явитися на світ як її син. Тоді Верховний Бог-Особа, Крішна, що завжди готовий наділити Своїх бездомісних відданих усіма Своїми енерґіями, ввійшов як Господь творіння в розум Васудеви; тобто насамперед Господь Крішна розмістився в бездомісному серці Васудеви, а тоді перенісся в серце Девакі. Він не прийшов у лоно Девакі з сім’ям. Маючи незбагненні енерґії, Верховний Бог-Особа може з’явитися у будь-який спосіб. Він не мусить приходити у світ наче звичайна істота — з сім’ям, що входить у лоно жінки.
 

Форма Верховного Бога-Особи, що її Васудева прийняв у власне серце, здавалася йому осяйним сонцем, сліпуче проміння якого звичайній людині нестерпне. Та форма Господа, що постала в чистому, бездомісному серці Васудеви, не відрізняється од первісної форми Крішни. Коли Крішна з’являється будь-де, а надто в серці, то зветься дгма. Дгма стосується не лише форми Крішни, але і Його імені, форми, якостей, Його оточення — все проявляється водночас.
 

У такий спосіб вічна форма Верховного Бога-Особи з усіма Його енерґіями перенеслася з розуму Васудеви до розуму Девакі — так вбирає в себе останній промінь сонця повний місяць, що піднімається на сході.
 

Крішна, Верховний Бог-Особа, перейшов у тіло Девакі з тіла Васудеви. На Нього не впливають закони, яким коряться звичайні живі істоти. Коли приходить Крішна, разом з Ним приходять і всі Його повні поширення, як Нараяна, та втілення, як-от Господь Нрісімха і Вараха; закони матеріального існування над ними не владні. Тож Девакі стала притулком для єдиного й незрівнянного Верховного Бога-Особи, причини всіх причин. Однак, навіть ставши притулком Абсолютної Істини, Девакі, перебуваючи в домі Камси, була наче притлумлений вогонь або непотрібна освіта. Коли вогонь тримають у горщику, світло від того вогню не розсіює темряви довкола; так непомітне і знання, яке не служить на загальне добро. Так само ніхто не бачив трансцендентної краси Девакі, що носила в лоні Верховного Бога-Особу, бо її скривали тюремні мури Камсиного палацу.
 

Проте Камса постеріг трансцендентну красу своєї сестри Девакі і осягнув, що то Верховний Бог-Особа взяв притулок в її лоні — адже ніколи перед тим вона не була така чарівна. Він збагнув, що Девакі носить в своєму лоні щось надзвичайне. Камса непокоївся. Він знав напевно, що то прийшов Верховний Бог-Особа, який у майбутньому вб’є його. Камса взявся міркувати: «Що робити з Девакі? Сумніву немає, в її лоні — Вішну або Крішна, і запевно Крішна прийшов виконати прохання півбогів. Навіть якщо зараз вбити Девакі, це не перешкодить Його місії». Камса добре знав, що ніхто не годен стати на заваді замірам Вішну. Кожна розумна людина знає, що Божого закону не переступити. Бог здійснить все, що має на меті, хоч би які перешкоди чинили Йому демони. Камса розважав: «Якщо я вб’ю Девакі тепер, Його верховна воля діятиме ще невблаганніше. Вбити Девакі тепер ганебно. Кому бажання, навіть у скруті, зажити лихої слави? Якщо я зараз вб’ю Девакі, моє добре ім’я сплюндроване назавжди. Девакі — жінка, вона під моїм захистом, вагітна, і якщо я її вб’ю, моя слава, наслідки добрих дій й саме життя — все обернеться внівець».
 

Він міркував ще: «Надто жорстока людина вже за життя покійник. І за життя її ніхто не любить, а по смерті всі проклинають. Така людина, ототожнюючи себе з тілом, деґрадує й буде вкинута в найтемніші місцини пекла». Так Камса зважував, вбивати Девакі нині чи ні.
 

Накінець Камса вирішив не вбивати Девакі тепер, а заждати, що принесе невідворотне майбутнє. Однак розум його затопила злоба на Бога-Особу. Він терпляче ждав на народження дитини, наміряючись вбити її, як і інших дітей Девакі. Занурившись в океан ненависти до Бога-Особи, він думав про Крішну та Вішну коли сидів, спав, гуляв, їв, працював — завжди, кожної миті. Думки про Верховного Бога-Особу заполонили його розум, і він, хоча й непрямо, бачив навколо самих Крішну чи Вішну. На жаль, хоча Камса думав лише про Вішну, його не можна вважати за відданого, бо він думав про Крішну як про ворога. Розум піднесеного відданого завжди заглиблений в думки про Крішну, але відданий думає за Нього з любов’ю, а не з ненавистю. Думати про Крішну з любов’ю — то свідомість Крішни, N думати з ненавистю — то не свідомість Крішни.
 

У той час Господь Брахма і Господь Шіва в супроводі великих мудреців, серед котрих був Нарада, і разом з ними численні півбоги з’явилися невидимі в домі Камси. Вони піднесли до Верховного Бога-Особи чудові молитви, які дарують радість відданим і здійснюють усі їхні бажання. Насамперед вони виголосили, що Господь твердий у своїй клятві. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Крішна сходить у матеріальний світ, щоб захистити праведних і знищити неправедних. Так Він Сам запевняє. Півбоги знали, що Господь прийшов у лоно Девакі, аби здійснити що обіцяв. Щасливі тим, що Господь з’явився виконати Свою місію, півбоги звернулися до Нього як до сатйа парам, Верховної Абсолютної Істини.
 

Істини шукають усі. То є філософський шлях у житті. Півбоги назвали Крішну Верховною Абсолютною Істиною. Той, хто цілковито усвідомлює Крішну, приходить до Абсолютної Істини. Абсолютна Істина — це Крішна. Відносна істина не є істиною в жоднім з трьох фазисів вічного часу. Час розпадається на минуле, теперішнє і майбутнє. Крішна є Істина завжди: в минулому, нині, в майбутньому. Верховний час панує над усім в матеріальному світі — над минулим, над теперішнім, над майбутнім. Але Крішна існував до творення; коли виникає творіння, все перебуває в Крішні, і коли творінню настає заглада, Крішна залишається. Отже, Він — Абсолютна Істина за всіх умов. Будь-яка істина в матеріальному світі постає з Верховної Істини, Крішни. Причина будь-чого величного в матеріальному світі — Крішна. Джерело всієї слави в матеріальному світі — Крішна. Витік усієї сили в матеріальному світі є Крішна. Стрижень усієї мудрости й освіти в матеріальному світі — Крішна. Отже, Крішна є джерело всіх відносних істин.
 

Матеріальний світ складають п’ять основних елементів: земля, вода, вогонь, повітря й ефір; усі ті елементи є випромінення Крішни. Матеріалістична наука вважає ті п’ять відначальних первнів за причину матеріального проявлення, але насправді ті елементи в їхній грубій чи тонкій формі створює Крішна. Живі істоти, що діють в матеріальному світі, також є утвір Його межової енерґії. В сьомій главі «Бгаґавад-ґіти» чітко з’ясовано, що все проявлене є поєднання двох різних енерґій Крішни: вищої і нижчої. Живі істоти — то вища енерґія, а неживі матеріальні елементи — Його нижча енерґія. Бувши в непроявленому стані, все також перебуває в Крішні.
 

Півбоги далі шанобливо підносили молитви до Крішни, верховної форми Бога-Особи. В тих молитвах детально проаналізовано матеріальне проявлення. Що таке матеріальне проявлення? Воно подібне до дерева. Дерево виростає з землі, і так само матеріальне проявлення «виростає» з матеріальної природи. Матеріальне проявлення порівняно до дерева ще тому, що в кінці-кінців дерево стинають. Дерево називають вкша. Вкша означає «те, що в кінці-кінців стинають». Отже, дерево матеріального проявлення вважати за Остаточну Істину не можна. Матеріальне проявлення підвладне часові, а тіло Крішни — вічне. Він існував до того, як матеріальний світ проявився, існує водночас із ним, і буде існувати, коли матеріальне проявлення зникне.
 

В «Катга Упанішаді» подибуємо приклад з деревом матеріального проявлення, що росте на ґрунті матеріальної природи. На цьому дереві є два типи плодів — плоди горя і плоди щастя. На дереві тіла живуть два птахи. Один — локалізований аспект Крішни, Параматма, а другий — жива істота. Жива істота, споживаючи плоди матеріального проявлення, їсть то плід щастя, то плід горя. А другого птаха ті плоди не цікавлять, він — самодостатній. «Катга Упанішада» стверджує, що один птах їсть плоди, а другий просто споглядає. Коріння дерева росте у трьох напрямках. То означає, що коріння цього дерева — три ґуни матеріальної природи: добро, страсть і невігластво. Як дерево простягає своє коріння, так людина, діючи в ґунах матеріальної природи (добра, страсти й невігластва), подовжує своє матеріальне існування. Плоди на дереві мають чотири смаки: релігійности, економічного розвитку, чуттєвого задоволення і, зрештою, звільнення. Відповідно до того, як жива істота пов’язана з трьома ґунами матеріальної природи, вона куштує різні типи релігійности, економічного розвитку, чуттєвого задоволення і звільнення. Практично вся матеріальна діяльність відбувається у невігластві, а що якостей три, невігластво іноді вкривають також добро або страсть. Смак матеріальних плодів жива істота сприймає за допомогою п’яти чуттів. П’ять органів чуття, крізь які приходить знання, весь час шмагають шість батогів — туга, ілюзія, хвороби, смерть, голод і спрага. Матеріальне тіло, тобто проявлення матерії, вкрите сімома шарами: шкірою, м’язами, плоттю, кістковим мозком, кістками, жиром і сім’ям. На тому дереві вісім гілок — земля, вода, вогонь, повітря, ефір, розум, інтелект і его. В тілі є також дев’ять брам: двоє очей, ніздрі, двоє вух, рот, статевий орган, анус. Десять типів внутрішнього повітря циркулюють у тілі: прана, апана, удана, в’яна, самана тощо. Двоє птахів на дереві, як з’ясовано — це жива істота й Верховний Бог-Особа, що перебуває в певному місці в тілі.
 

Найвищою причиною матеріального проявлення тут названий Верховний Бог - Особа. Верховний Бог-Особа поширює Себе і бере опікуватися трьома якостями матеріального світу. Вішну відповідає за ґуну добра, Брахма опікується ґуною страсти, Господь Шіва — ґуною невігластва. Брахма творить всесвіт за допомогою ґуни страсти, Вішну підтримує творіння за допомогою ґуни добра, а Господь Шіва знищує його за допомогою ґуни невігластва, і в той самий час ціле творіння перебуває у Верховному Господі. Він є причина творення, підтримання і заглади всесвіту. І після того, як творіння знищене, воно перебуває в тілі Верховного Господа в тонкій формі як Господня енерґія.
 

— Нині, — молились півбоги, — Верховний Господь Крішна з’явився, щоб підтримати це проявлення.
Насправді Верховна Причина одна, але нерозумні люди, введені в оману трьома ґунами матеріальної природи, вважають, що проявленню матеріального світу є різні причини. Але хто мудрий, знає, що причина одна — Крішна. Як сказано в «Брахма-самхіті», сарва-краа-краам, тобто Крішна, Верховний Бог-Особа, є причина всіх причин. Брахма уповноважений творити, Вішну, поширення Крішни, підтримує світ, а Господь Шіва — поширення, яке знищує.
 

— Любий Господи, — була молитва півбогів, — пізнати Твою особистісну вічну форму дуже важко. Здебільшого люди не здатні зрозуміти Твоєї справжньої форми, тому, щоб появити Свою первісну вічну форму, Ти сходиш Сам. Подеколи люди здатні збагнути різні втілення Твоєї Господньої Милости, але Крішна в Своїй вічній дворукій формі, живучи серед людей, для них незбагненний. Та вічна форма Твоєї Господньої Милости дарує відданим трансцендентну насолоду, що вічно зростає, але для невідданих ця Твоя форма наче сам втілений страх.

Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», Крішна є джерело щастя для садгу: парітрйа сдгӯнм. Але для демонів Крішна дуже грізний, бо коли Він сходить у цій Своїй формі, Його ціль також у тому, щоб знищити їх. Тому Крішна водночас любий серцю відданих і жаский для демонів.
 

— Любий лотосоокий Господи, Ти — джерело щирого доброчестя. Багато великих мудреців, що, заглибившись в думки про Тебе, в самадгі — трансцендентній медитації на Твої лотосові стопи — перетворили великий океан незнання, що створила матеріальна природа, на калюжку в сліді теляти.

Медитація призначена зосередити розум на Богові-Особі. Її починають з Його лотосових стіп. Медитуючи на лотосові стопи Господа, великі мудреці легко долають безкраїй океан матеріального існування.
 

Півбоги вдаються тут до чудесного порівняння. Якщо хтось дістається човном на другий бік річки, човен, природно, лишається на тім боці. Тим, хто чекає на цьому боці, в той човен вже не сісти. Та півбоги в своїх молитвах кажуть, що човен лишився тут. Віддані, що на цьому березі, можуть подолати океан матеріальної природи, тому що, перетинаючи океан, чисті віддані лишають човна на березі, де ми. Щойно людина приходить сісти в той човен, цілий океан матеріального незнання зменшується до розмірів калюжі в сліді теляти, тому віддані вже не потребують жодного човна, щоб дістатися того берега, бо миттю опиняються на тім боці. Великі святі співчувають усім зумовленим душам, тому лишають човен лотосових стіп Господа на цьому березі океану незнання. Медитувати на Його стопи можна повсякчас, і ця медитація допоможе подолати великий океан матеріального буття.
 

Медитація означає зосереджуватись думкою на лотосових стопах Господа. Імперсоналісти не звертають уваги на лотосові стопи Господа, і тому об’єкт їхньої медитації рис особистости не має. Півбоги виголошують тут своє остаточне судження: ті, кого приваблює медитація на порожнечу або безособистісне, океану незнання подолати не здатні. Такі люди просто уявляють, що досягли звільнення.

— О лотосоокий Господи! Вони не здатні думати про лотосові стопи Твоєї Господньої Милости, і тому їхній розум вкритий скверною.

Через це імперсоналісти , що зневажають лотосові стопи Господа, знов падають у яму матеріального зумовленого життя, хоча на певний час можуть піднестися на рівень усвідомлення безособистісного. Пройшовши через суворі аскези й покути, імперсоналісти розчиняються в сяйві Брахмана, тобто безособистісному бутті Брахмана. Але розум їхній не очищується від матеріальної скверни — вони просто зробили спробу втекти від матеріалістичного способу мислити. Але це ще не означає, що вони досягли звільнення, і тому вони падають знову.
 

В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що імперсоналісти йдуть до кінцевої мети через великі випробування. На початку «Шрімад-Бгаґаватам» також стверджується, що без відданого служіння Верховному Богові-Особі звільнитися з кайданів корисливої діяльности неможливо. Те саме кажуть Господь Крішна в «Бгаґавад-ґіті» і великий святий Нарада в «Шрімад-Бгаґаватам», півбоги також тримаються цього.

— Ті, хто не починає віддано служити Тобі, не досягають кінцевої мети плекання знань, і Ти не даруєш їх Своєю ласкою.

Імперсоналістам лише здається , що вони звільнились , але насправді жодних почуттів до Бога-Особи вони не мають. Вважаючи, що Крішна, коли приходить в матеріальний світ, прибирає матеріальне тіло, вони не на силі побачити трансцендентного тіла Крішни. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті»: аваджнанті м мӯг. Імперсоналісти падають незважаючи на те, що подолали матеріальну хіть і досягли рівня звільнення. Шукаючи знання заради самого знання, вони не беруться до відданого служіння Господеві і тому бажаного не досягають. Єдине, що вони здобувають — клопіт.
 

У «Бгаґавад-ґіті» чітко сказано, що усвідомити Брахман — це ще не все. Коли людина ототожнює себе з Брахманом, це дає їй задоволення, свободу і від матеріально вмотивованої прив’язаности, і від зречености, і підносить на рівень внутрішньої рівноваги, проте на тому рівні слід братися до відданого служіння. Той, хто розпочинає віддане служіння з рівня усвідомлення Брахмана, згодом отримує змогу навічно оселитися в духовнім царстві і спілкуватись там з Верховним Богом-Особою. Такий є плід відданого служіння. На відміну від імперсоналістів віддані Верховного Бога-Особи не падають. Навіть якщо хтось з них збочує зі шляху відданого служіння, любовної прив’язаности до свого Господа він не втрачає. На тій путі трапляються всілякі перешкоди, але віддані безстрашно долають їх. Віддавшись на волю Крішни, вони певні, що Крішна завжди захистить їх. Адже Крішна обіцяє в «Бгаґавад-ґіті»: «Мої віддані не знають поразки».

— Любий Господи, Ти з’явився у Своєму первинному бездомісному тілі, яке є вічною формою добра, задля блага всіх живих істот матеріального світу. Скориставшись з тої нагоди — Твоєї з’яви, всі вони легко можуть осягнути природу й форму Верховного Бога-Особи. Всі, хто належать до чотирьох соціальних станів — брахмачарі, ґріхастги, ванапрастги й санн’яси, можуть мати користь з того, що Ти явився.
 

Любий Господи, чоловіче богині процвітання! Віддані, що залучені до служіння Тобі, на відміну од імперсоналістів свого піднесеного становища не втрачають. Завдяки Твоєму захисту віддані можуть переплигнути над головами головнокомандувачів майі, що всіюють шлях до звільнення каменями спотикання. Любий Господи, задля добра всіх живих істот Ти з’явився у трансцендентнім тілі, аби вони побачили Тебе на власні очі і взялися виконувати на вшанування Тебе ритуальні жертвопринесення, як визначають Веди, містичну медитацію й віддане служіння, як радять священні писання. Любий Господи! Якби Ти не з’явився у Своїм сповненім блаженства і знання вічнім трансцендентнім тілі — а Твоя з’ява нищить саме коріння недолугих мудрувань щодо Твого становища — люди просто й далі б розумували собі щодо Тебе, кожний відповідно до того, під впливом якої з ґун матеріальної природи перебуває.
 

Коли Крішна приходить на Землю, Він показує Свою форму, і тоді гинуть усі «образи» Бога, які породжені людською уявою. Кожен уявляє собі форму Верховного Бога-Особи згідно з тим, в якій ґуні природи перебуває. В «Брахма-самхіті» сказано, що Господь є найстаріший. Тому деякі віруючі, вважаючи, що Бог має бути дуже древній, зображають Його у вигляді поважного старця. Але в тій самій «Брахма-самхіті» таке хибне уявлення спростовано: хоча Він і найстарший з-поміж усіх живих істот, Він вічно юний. Точні слова, вжиті в «Шрімад-Бгаґаватам» стосовно цього, такі: віджнам аджна-бгідпамрджанам. Віджнам означає «трансцендентне знання про Верховну Особу». Віджнам — також знання, яке засноване на досвіді. Трансцендентне знання про Крішну слід отримати нисхідним шляхом через учнівську послідовність і таким, як його виклав Брахма в «Брахма-самхіті». «Брахма-самхіта» — це віджнам, те, що Брахма отримав з трансцендентного досвіду, і саме так він представив нам форму й розваги Крішни в Його трансцендентній обителі. Аджнабгід кажуть про те, що кладе край будь-яким умоглядним теоріям. Але люди не мають знань і тому форму Господа вигадують. Вони то уявлять собі, що Господь має форму, то — що не має. На відміну від цього опис Крішни в «Брахма-самхіті» є віджнам, наукове знання, яке засноване на досвіді; його дав Господь Брахма і визнав Господь Чайтан’я. Це знання безсумнівне. Форма Шрі Крішни, флейта Шрі Крішни, колір Крішни — все достовірне. Тут сказано, що віджнам завжди перемагає спекулятивне знання.

— Якби Ти, Крішно, не з’явився як Ти є, неможливо було б зрозуміти ні аджнабгід (знищення невігластва спекулятивного знання), ні віджнам. Аджна-бгідпамрджанам — з’являючись, Ти долаєш невігластво спекулятивного знання і встановлюєш знання істинне, і його підпирають авторитети, такі як Господь Брахма. Люди, перебуваючи під впливом ґун матеріальної природи, відповідно до своєї ґуни вигадують собі власного Бога і уявляють Його по-різному. Але Твоя з’ява втверджує, яка є справжня форма Бога.
 

Найбільша помилка імперсоналістів у тому, що вони вважають: коли сходить втілення Бога, воно приймає матеріальне тіло в ґуні добра. Але насправді тіло Крішни, чи Нараяни, трансцендентне щодо всіх матеріальних уявлень. Навіть Шанкарачар’я , найвидатніший з - поміж імперсоналістів , визнавав : нрйаа паро ’вйактт — причина матеріального творіння є авйакта (безособистісне) проявлення матерії, або загальне, недосяжне для чуттєвого сприйняття джерело матерії, а Крішна є трансцендентний щодо цієї матеріальної субстанції. «Шрімад-Бгаґаватам» описує Його становище як шудга-саттву, трансцендентне добро. Крішна не належить до матеріальної ґуни добра. Він перебуває в вічнім, трансцендентнім блаженстві й знанні.
 

— Любий Господи! З’являючись у різноманітних втіленнях, Ти відповідно до різних обставин приймаєш різні імена й форми. Твоє ім’я — Господь Крішна, тому що Ти всепривабливий, і ще Ти трансцендентно прекрасний, і тому Тебе звуть Ш’ямасундара. йма означає «чорний», однак відомо, що Ти вродливіший від тисяч купідонів. Кандарпа-коі-каманйа. Ти — Трансцендентний Абсолют, і тому хоча за кольором Твоє тіло нагадує грозову хмару, врода Твоя незрівнянно принадніша від вишуканої вроди Купідона. Ще Тебе звуть Ґірідгарі, тому що Ти підняв пагорб Ґовардгана. Часом Тебе кличуть Нанданандана або Всудева, або ще Девакінандана, бо Ти з’являєшся як син Махараджі Нанди, Девакі або Васудеви. Імперсоналісти вважають, що Ти маєш всі ті імена й форми відповідно до певної діяльности та якостей, бо вони дивляться на Тебе матеріальними очима.
 

Любий Господи, шлях пізнання — то не умоглядні філософствування щодо Твоєї абсолютної природи, форми та діянь. Слід заглибитись у віддане служіння, бо тільки тоді можна збагнути Твою абсолютну природу, трансцендентну форму, ім’я і якості. Збагнути трансцендентну природу Твого імені й форми може лише той, хто бодай трохи знає смак служіння Твоїм лотосовим стопам. Іншим вільно і далі розумувати крізь мільйони років, але їм годі здобути й крихти уявлення про Твоє справжнє становище.

Інакше кажучи, невіддані зрозуміти Верховного Бога-Особу, Крішну, не в змозі, тому що справжні Його риси скриті завісою Йоґамайі. «Бгаґавад-ґіта» стверджує: нха прака сарвасйа. Господь каже: «Я не відкриваю Себе кожному». Прийшовши на Землю, Крішна справді був на полі битви Курукшетра, і всі бачили Його, але не всі розуміли, що Він є Верховний Бог-Особа. Однак усі, хто загинув у Його присутності, цілковито звільнилися з пут матерії й перенеслися до духовного світу.
 

— Господи! Імперсоналістам і невідданим не до снаги зрозуміти, що ім’я Твоє й форма єдині.

Господь абсолютний, і тому між Його ім’ям і справжньою формою різниці немає. В матеріальному світі між формою та ім’ям різниця існує. Плід манґо і слово «манґо» — речі різні. Той, хто просто повторює «манґо, манґо, манґо», смаку плоду не відчує. Віддані, проте, знаючи, що між ім’ям і формою Господа різниці немає, повторюють: Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе і так завжди відчувають Крішну поруч.
 

Свої трансцендентні розваги Господь Крішна являє для тих, хто ще не зробив значного поступу в абсолютній науці про Всевишнього. Навіть просто думаючи про розваги Господа, такі люди отримують найвище благо. А що між трансцендентним ім’ям і формою Господа різниці немає, Господня форма так само невідмінна від Його трансцендентних розваг. Для них, для менш розумних (якими є жінки, робітники або торговці) великий мудрець В’ясадева написав «Махабгарату». «Махабгарата» представляє Крішну через Його різноманітні дії. «Махабгарата» — то історія; і поступово, просто дізнаючись за трансцендентні діяння Крішни, слухаючи і пам’ятаючи про них, ті, що не дуже мудрі, також підносяться на рівень чистої відданости.
 

Ні в якому разі не можна вважати, що чисті віддані, які завжди заглиблені в думки про трансцендентні лотосові стопи Крішни й повсякчас виконують віддане служіння в повній свідомості Крішни, мають щось спільне з матеріальним світом. Шрі Рупа Ґосвамі пояснив, що тих, чиї тіло, розум і діяльність завжди занурені в свідомість Крішни, вважають за звільнених навіть коли вони ще перебувають у цьому тілі. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано: ті, хто заглибився у віддане служіння Господеві, вже піднялись над матеріальним рівнем.
 

Крішна з’явився для того, щоб і відданим, і невідданим дати змогу усвідомити кінцеву мету життя. Віддані отримують можливість безпосередньо бачити Його і поклонятися Йому. А той, хто ще не сягнув цього рівня, одержує можливість дізнатися про Його діяння і так піднестися на той самий рівень.
 

— Любий Господи, верховний володарю ! Прийшовши на Землю, Ти переможеш усіх демонів, як оце Камса й Джарасандга, і щастя запанує в світі. Коли Ти ступаєш землею, Твої лотосові стопи лишають на ній знаки: прапор, тризуб і блискавицю. То Твій ласкавий дар і Землі, і нам, жителям небесних планет — всім, хто бачить ті знаки.
 

Любий Господи, — молилися далі півбоги, — Ти нерожденний; отже, гадаємо, для Твоєї з’яви немає іншої причини, крім одної: Ти приходиш явити Свої розваги, що несуть насолоду.

І хоча в «Бгаґавад-ґіті» вказано, що Господь приходить оборонити відданих і знищити невідданих, насправді Він сходить не заради того, щоб знищувати невідданих, але приходить побачитись із Своїми відданими й відчути нектар тої зустрічі. Адже щоб подолати невідданих, досить і самої матеріальної природи.

— Зовнішня енерґія, матеріальна природа (творення, підтримання й знищення), діє сама собою, і так само приходять наслідки. Але, просто приймаючи захисток Твого святого імені, — бо ж ім’я Твоє невідмінне від Тебе — віддані цілковито убезпечені.

Дати оборону відданим і знищувати невідданих — то справа не Верховного Бога-Особи. Він сходить насправді для того, щоб Самому отримати трансцендентну насолоду. Іншої причини Його з’яві немає.
 

— Любий Господи, Ти з’являєшся як найкращий в династії Яду; ми в глибокій шанобі схиляємося до Твоїх лотосових стіп. Раніше Ти приходив у подобі риби, коня, черепахи, лебедя, як цар Рамачандра, як Парашурама й багато інших втілень. Ти з’являєшся, щоб захистити відданих, і ми прохаємо: прийшовши нині як Сам Верховний Бог-Особа, оборони нас у всіх трьох світах й винищи до ноги все, що заважає мирному плинові нашого життя.
 

Люба Мати Девакі, в твоєму лоні перебуває Верховний Бог-Особа, що явився разом зі Своїми повними поширеннями. Він є відначальний Бог-Особа, що з’явився задля загального добра. Тому не бійся свого брата — царя Бгоджі. Твій син Крішна з’явиться й оборонить доброчесних Яду. Господь прийде не Сам, а разом зі Своїм безпосереднім повним поширенням Баларамою.
 

Девакі чула жах перед своїм братом Камсою, що повбивав її дітей, і не знала й хвилі спокою, бо дуже непокоїлася за Крішну. В «Вішну Пурані» сказано: півбоги зі своїми дружинами часто відвідували Девакі, аби вона не боялася, що Камса вб’є й цього її сина. Крішна, що перебував у її лоні, прийшов не лише для того, щоб поменшити тягар Землі, Він мав ще й особливу мету — захистити інтереси Ядавів, і, зрозуміло, оборонити Девакі з Васудевою. Отже, Крішна був перенесений з розуму Васудеви в розум Девакі і звідти до її лона. Тому всі півбоги підносили хвалу Девакі, матері Крішни.
 

Уславивши трансцендентну форму Господа, півбоги з Господом Брахмою й Господом Шівою на чолі вирушили до своїх небесних обителей.