РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ШОСТИЙ

Невинні пастухи Вріндавани, хлоп’ята й дорослі, що не мали жодного уявлення за те, наскільки складне все пов’язане з Крішною, і нічого не знали за Його надзвичайні духовні щедроти, взялись обговорювати дивовижні Крішнині дії, що перевершують будь-які людські вчинки.

— Любі друзі, — сказав один з них, — роздумуючи над тим, які дивовижні дії Крішни, я досі не можу повірити, що такий незвичайний хлопчик прийшов у Вріндавану жити з нами. Як таке можливо? Тільки подумайте: Йому ж лише сім років! То як Він здолав однією рукою підняти пагорб Ґовардгану й тримати його, наче цар слонів тримає лотос? Слонові нічого не варто підняти лотосову квітку — і так само Крішна без видимого зусилля підняв пагорб Ґовардгану. Коли Крішна був ще немовля, навіть ще не бачив добре, Він убив велику демоницю Путану. Він ссав її груди і разом з молоком демониці виссав її життєве повітря. Крішна вбив демоницю Путану достоту як вічний час убиває всі створіння, коли їм виходить строк. Мавши лише три місяці, Він спав під ручним візком, а як зголоднів, то, просячи материнського молока, заплакав і став сукати ніжками — і від удару Його крихітних ніжок візок розсипався. Коли Крішні виповнився рік, демон Трінаварта обернувся на вихор і забрав Його. Демон підняв Крішну високо в небо, та Крішна просто повис йому на шиї і потяг додолу. Демон впав на землю і розбився. Одного разу мати розгнівалась на Крішну, що Він краде масло, і прив’язала Його до дерев’яної ступи, але маля потягло ту ступу до двох дерев ямала-арджуна, що стояли одне біля одного, і повалило ті дерева. Коли у лісі, де Крішна разом із старшим братом Баларамою випасав телята, з’явився демон Бакасура, Крішна тут же розірвав Йому дзьоба. Також коли демон Ватсасура намірився вбити Крішну і зайшов серед телят, які Він доглядав, Крішна вбив його, жбурнувши на дерево. Коли Крішна зі Своїм братом Баларамою ввійшли у ліс Талавану, на них кинувся Дгенукасура, демон у подобі віслюка. Баларама одразу вбив демона: схопив за ноги й закинув його на пальму. І хоча за Дгенукасурою прийшли його спільники, теж у подобі віслюків, вони всі були забиті. Так ліс Талавана зробився приступний для тварин і жителів Вріндавани. Одного разу до хлопчиків-пастушків прокрався Праламбасура, але Баларама вбив його. Незабаром Крішна врятував Своїх друзів і корів від страшної лісової пожежі й покарав змія Калію, що жив у вирві річки Ямуни, примусивши його покинути місцевість, де протікала Ямуна, — і води Ямуни стали чисті й незатруєні.
 

Інший друг Нанди Махараджі сказав:

— Любий Нандо, ми не знаємо, чого нас так вабить до твого сина Крішни. Ми хотіли б забути Його, та не виходить. Чому ми відчуваємо якусь ніби природжену любов до Нього? Диво та й годі! Ось Він — семирічне хлоп’я, а от — величезний пагорб Ґовардгана, а проте як легко Він підняв той пагорб! О Нандо Махараджа, ми губимося в гадках: мабуть, твій син Крішна таки якийсь півбог. Він запевне не звичайне хлоп’я. Можливо навіть, Він — Верховний Бог-Особа.
 

Вислухавши від пастухів Вріндавани хвалу своєму синові, цар Нанда сказав:

— Любі друзі, щоб розвіяти ваші сумніви, наведу твердження Ґарґамуні. Виконуючи обряд наречення імені, він сказав, що це хлоп’я приходило в різні часи в тілах різних кольорів, а тепер з’явилося у Вріндавані в тілі майже чорного кольору, і звуть Його Крішна. Раніше Він мав біле тіло, потім червоне, потім жовте. Він сказав також, що одного разу цей хлопчик був сином Васудеви, і всі, кому відоме Його попереднє народження, звуть Його Всудевою. Фактично, сказав він, мій син має багато різних імен відповідно до Його різноманітних якостей і діянь. Ґарґачар’я запевнив мене, що хлоп’я принесе моїй сім’ї всі благословення, а пастухам і коровам Вріндавани воно подарує насолоду трансцендентного блаженства. Навіть коли ми опинимось у великих труднощах, милістю цього хлопчика ми легко вирятуємося з них. До того ж він сказав, що раніше це хлоп’я врятувало світ від хаосу і всіх побожних людей від рук нечестивців. Також Ґарґачар’я повідомив, що щасливець, який привабивсь до цього хлоп’яти, Крішни, ніколи не загине й не зазнає поразки від ворогів. Взагалі Він, достоту як Господь Вішну, завжди бере сторону півбогів, і тому демонам ніколи їх не перемогти. Тож Ґарґачар’я зробив висновок, що коли мій син виросте, то трансцендентною красою, якостями, діяннями, впливовістю та багатством Він буде точно як Вішну. Отже, нема чого так дуже дивуватися на Його надзвичайні учинки. Ґарґачар’я, сказавши це, повернувся додому, а ми від того часу повсякчас на власні очі бачимо дивовижні дії дитини. Зі слів Ґарґачар’ї я зробив висновок, що Він мусить бути Сам Нараяна або Його повна частка.
 

Уважно вислухавши від Нанди Махараджі, що сказав був Ґарґачар’я, пастухи ще більше стали цінувати дивовижні дії Крішни і відчули велику радість і задоволення. А що Нанда Махараджа розвіяв їхні сумніви щодо Крішни, то вони почали підносити Йому хвалу. Вони сказали:

— Нехай Крішна, такий добрий, милостивий і прекрасний, захистить нас. Коли Індра, розгнівавшись, наслав потоки дощу й граду зі страшним вітром, Він із співчуття врятував нас, наші сім’ї, корови й цінності, піднявши пагорб Ґовардгану, — так легко, як дитина піднімає гриб. Як Він врятував нас — це справжнє чудо! Хай ми і наші корови і далі ходитимем під Його милостивим оком, хай мирно живемо під захистом дивовижного Крішни!